Тарас Плахтій

Динамічні мережі. Теорія та технологія.

Динамічна мережа без керівного ядра

Доповідь на ІІ Зимовій Студреспубліці 26 лютого 2010 року.

Презентація

Завантажити у форматі doc

На початку свого виступу  хочу пояснити, для чого потрібно те, про що далі я розповідатиму. Тобто спробую викласти постановку задачі, рішення якої я намагався знайти.

Ось подивіться – тут, у залі, присутні приблизно 50 молодих, активних та амбітних людей. Всі ми спробували разом працювати над поставленими організаторами гри задачами. Проте, наша робота супроводжується конфліктами різної інтенсивності, не є скоординованою та  часто виникають міжособистісні проблеми у стосунках. Все це, безперечно, суттєво впливає на якість вирішення задач та на інтелектуальний рівень вироблених рішень. Звичайно, коли б організатори гри структурували нас у жорстку ієрархію, все було б по іншому, проте у такому випадку вони б були змушені  наперед підготувати власне рішення для подальшого затвердження з мінімальними змінами, бо у такому режимі практично повністю блокується творча ініціатива, і учасники орієнтуються на виконання або підтримку команд та вказівок, які приходять з найвищого щабля ієрархії.  Також у такому випадку  в повній мірі  діє принцип  „ініціатива карається”. Очевидно, що інтелектуальний рівень таких рішень був би ще нижчим, ніж рівень рішень, які будуть знайдені при існуючому структуруванні учасників ІІ Зимової Студреспубліки.

Тому задача, що стояла переді мною полягала  пошуку шляхів організації будь-якої кількості активних  людей у  структуру певної будови  для поєднання їх зусиль з метою досягнення спільної мети, наприклад, вирішення задач, які в однаковій мірі стоять перед усіма ними чи відстоювання їх спільних інтересів. Причому таке поєднання мало б мінімізувати внутрішні конфлікти і перенаправити їх енергію у позитивне русло.

Для пошуку підходів до вирішення поставленої задачі проаналізуємо існуючі суспільні структури на предмет їх організаційної будови. Зрозуміло, що у даному випадку ми будемо розглядати в основному політичні партії та громадські організації (ГО).

Очевидно, що ми живемо у світі ієрархічних суспільних структур. Це у бізнесі, вірніше у найпередовішій його частині у якійсь мірі застосовують інші способи будови  – дивізійну, мережеву, кластерну і т.п., про які  скажу трохи нижче. А політичні партії та громадські організації зазвичай мають звиклу ієрархічну будову, яка, у випадку приходу такої партії у владу, переноситься на всю систему державного управління. Розглянемо типову схему (рис.1) ієрархічної організації та графік розподілу основних її параметрів  по рівнях ієрархії.

Рис. 1.

Очевидно, що владні повноваження, інформованість,  мотивація, активність, виконувана умовна робота та задоволення інтересів є взаємопов’язаними характеристиками, а їх графічна залежність матиме приблизно однаковий  вигляд. Тобто на верхніх рівнях ієрархії всі ці показники матимуть максимальні значення, а на нижніх рівнях наближатимуться до нульової величини. Вже аналіз лише цієї графічної залежності приводить нас до невтішних висновків і змушує задуматися про ефективність таких структур, пошуку свого місця розташування та власної перспективи у цих ієрархіях.

Розглянемо еволюційну трансформацію суспільних структур у більш широкому їх розумінні, що схематично представлена на рис.2.

Рис. 2.

Очевидно, що на якомусь етапі формувалися строгі ієрархії – монархії, релігійні організації, бізнесові структури, злочинні угрупування, які забезпечували одній особі всю повноту влади та повне задоволення її інтересів. Проте історичний процес та економічні умови привели до появи  інших, більш життєздатніших структур – конституційної монархії, банків та корпорацій з радою директорів, партій з потужними президіями, які зосередили всю повноту влади найчастіше у малих ( у соціологічному розумінні) групах, що зменшило  ризики руйнування всієї системи через можливі впливи на одну особу.

Економічні процеси, що відбувалися в цивілізованому світі останні триста років привели до утворення нових, більш прогресивних організаційних форм, які особливо активно запроваджувалися  в останні 50 років. На рис. 2  подано типові схеми лінійних, дивізійних, матричних, проектних, горизонтальних та мережевих структур, які все частіше обирають найбільш прогресивні бізнесові організації, особливо ті, що виробляють  інтелектуальний  продукт, в основі якого лежать креативні  творчі рішення. Цілком очевидно, що у таких структурах у міру їх організаційної складності відбувається зміна типу керування від подачі простих команд до  координації та модерування спільної роботи, а також перерозподіл владних повноважень для прийняття рішень та часток самої власності у напрямку до нижчих рівнів структурної ієрархії.

Така тенденція дозволяє припустити можливість існування цілком горизонтальних суспільних структур, здатних ефективно діяти у громадсько-політичному секторі. Їх

„продукцією” відповідно, будуть інтелектуальні рішення в галузі  формування, артикуляції та захисту  загальносуспільних інтересів та збалансування їх з  приватними та корпоративними інтересами. Зрозуміло, що складність організаційної будови таких структур буде вищою, ніж в існуючих найбільш прогресивних бізнесових організаціях.

Зосередивши увагу на суспільних структурах, які нас найбільше цікавлять в межах цієї лекції – партіях та ГО, ми можемо зауважити, що з часом, згідно з „Залізним законом олігархізації” Міхельса, відбувається стабілізація керівного ядра структури і настає момент, після якого відсторонити лідерів, що сконцентрували у своїх руках всі ресурси організації, стає неможливо. Відбувається процес усвідомлення лідерами своїх власних інтересів, які  відмінні від інтересів всієї структури, та подальша реалізація їх за рахунок спільних ресурсів. Слід додати, що вроджена схильність таких організацій до внутрішніх конфліктів, які супроводжують боротьбу за максимальну владу серед членів найвищого рівня ієрархії, часто приводить до самоспалення таких структур та їх безконечних поділів.

Що ж відбувається далі?

Рис. 3.

Після досягнення певного рівня потужності (рис. 3), на якому олігархізація керівного ядра вже практично завершилася, організація за сприятливих умов потрапляє у владу і підключається до фінансових та ресурсних потоків, які за короткий час на порядки  збільшують величину ресурсу,  що контролюється  чільниками організації.

Через деякий час кількість переходить у якість і відбувається метаморфоза – керівне ядро (мала соціологічна група) відділяється від материнської організації і трансформується у структуру вищого організаційного рівня – олігархічний клан. Чому вищого? Тому, що така структура здатна захоплювати існуючі та утворювати нові структури попереднього рівня – партії, ГО, підприємства, банки, медіа і т.п. Фактично мова йде про потужні корпоративні утворення, які у своєму складі мають підрозділи  різного функціонального призначення.

Слід додати, що у книжкових магазинах та бібліотеках можна знайти безліч книг по менеджменту, стратегічному плануванні та інших дотичних  науках, у які вкладено інтелект тисяч авторів з метою  побудови корпоративних утворень, здатних виживати та ефективно діяти в агресивних умовах жорсткої конкуренції. При цьому  будова сучасних партій та ГО практично не відрізняється від будови їх аналогів трьохсотлітньої давності.

Коли розглядати окрему людину як перший рівень суспільної організації, то звичайні партії та ГО можна вважати організаціями другого рівня . Відповідно олігархічні клани є організаціями третього рівня складності. Можна провести аналогію – коли порівняти людину з гусеницею, тоді партія є куркою чи левом, а олігархічний клан – людиною за рівнем інтелекту. Очевидно, що Гусениця навіть не уявляє, що з нею може вчинити курка, проте сама курка також не може усвідомити можливостей людини. Навіть розлючений лев, роздерши кілька людей, рано чи пізно буде посаджений у клітку, бо йому протистоїть вищий  ніж у нього інтелект.

Зі сказаного можна зробити висновок, що маючи на меті втілення значимих соціальних змін з метою спрямування розвитку країни у позитивне русло, ми повинні розуміти, що марно для цього будувати партію – організацію другого рівні складності, адже  вона не в стані  протистояти організації третього рівня – олігархічному клану. Слід зрозуміти, що для ефективного протистояння олігархічним кланам маємо будувати структуру вищого, четвертого рівня організаційної складності.

Основним протиріччям сучасної людської цивілізації є протиріччя між інтересами бізнесових чи фінансових корпорацій, як найбільш ефективних економічних структур та істинними інтересами суспільства в цілому. Причому основна задача  владних державних інституцій ефективно відстоювати інтереси суспільства та збалансовувати їх з інтересами множини корпорацій не вирішується або вирішується   не на користь суспільства через беззахисність цих інституцій перед системним впливом структур з потужним фінансовим та організаційним ресурсом.

Коли взяти для прикладу фармацевтичну корпорацію, впадає відразу в око протиріччя між її основною задачею як бізнесової структури – заробити якнайбільше грошей шляхом продажу все більшого асортименту та кількості ліків, що можливе лише при збільшенні кількості хворих чи, хоча б, людей, котрі вважають себе хворими, та життєвою потребою суспільства в здорових членах, яка автоматично передбачає зменшення попиту на ліки. Коли врахувати організаційні фінансові можливості власників такої корпорації, стає зрозуміло, що вони, вирішуючи свою основну задачу, різними способами впливатимуть на діючу владу, лобіюючи, наприклад можливість реклами лікарських засобів по телебаченню, чи запровадження якогось нового обов’язкового щеплення і т.п. Одночасно з цим, вони комплексно впливатимуть на інші корпоративні утворення, наприклад, на всю систему охорони здоров’я, стимулюючи лікарів призначати вироблені ними ліки.

Протистояти цьому може лише система державної влади, що формується з представників   громадських організації чи партії, члени яких  усвідомлюють реальний стан справ та відстоюють істині інтереси суспільства. Але, нажаль, на сьогодні вони сформовані у спосіб, що приводить до  концентрації всієї влади в руках невеликої кількості керівників при повній пасивності рядових членів. Відповідно, можна передбачити, що власники корпорації легко знайдуть як вплинути  і заблокувати роботу таких структур, внаслідок чого гарні наміри залишаться лише деклараціями.

Перед тим, як приступити до розгляду будови такої організації, уточнимо задачі, які вона мала б вирішувати. На рис. 4 схематично та спрощено зображено поля зовнішніх і внутрішніх вольових впливів на державну владу та суспільство в цілому.

Рис. 4.

Очевидно, що значним владним впливом володіють внутрішні олігархічні клани, які через підконтрольні їм партії проводять у вищі владні органи своїх представників та здійснюють різними способами вплив на інших народних обранців і вищих чиновників, наприклад шляхом підкупу, погроз чи шантажу. У якійсь мірі вони безпосередньо впливають на саме суспільство через власні корпоративні структури, але основна доля їх впливу здійснюється через безструктурне управління суспільством, коли підконтрольні  мас-медіа формують з допомогою маніпулятивних інформаційних технологій замовну суспільну думку та необхідні замовникам  норми суспільної поведінки. Не менш очевидно, що значний вплив спроможні здійснювати також потужні зовнішні геополітичні гравці, які через підконтрольні їм структури (спецслужби, різного типу корпорації, фонди, банки і т.п.) прямо чи опосередковано впливають  на внутрішні олігархічні клани, безпосередньо на владоможців та народних обранців (через підкуп чи шантаж), а також, через власні  мас-медіа  безструктурно управляють українським суспільством. Для повноти картини слід відзначити взаємовплив сукупності медіа та вищих органів влади через створення інформаційних приводів, що також у якійсь мірі формує безструктурні поля впливу в українському суспільстві. Все описане відбувається на фоні циркуляції інформаційних, фінансових, ресурсних та інших потоків, що скріплюють описаних суб’єктів в гігантську мережу інформаційного капіталізму у розумінні Кастельса.  Очевидно, що у такому випадку Україна є об’єктом зовнішнього управління, і практично неспроможна опиратися зовнішнім впливам. Тому українське суспільство,  немов пластична маса, піддається формотворчій волі глобальних гравців, які планомірно ліплять з нього бажану їм інертну сукупність атомізованих людей, що разом складають споживацьке суспільство.

Який вихід з цього стану?  У першому наближенні його схематично представлено на рис. 5.

Рис. 5.

На мій погляд, оптимальним шляхом вирішення окреслених проблем та перетворення України у повноцінний суб’єкт геополітичної гри, має стати створення у низах суспільства структур четвертого рівня складності, які володітимуть системою захисту від зовнішніх впливів різної природи. Вони мають бути  спроможними генерувати рішення, інтелектуальний рівень яких буде вищим за рівень рішень, що виробляють корпоративні утворення.

Іншими словами мова йде про створення громадських та партійних  структур для реалізації загальносуспільних інтересів, у яких на системному рівні вмонтовані механізми захисту від різноманітних зовнішніх впливів, що здійснюються  з метою перенаправити їх діяльність на досягнення інших, відмінних від загальносуспільних, цілей. При цьому  їх інформаційний вплив на суспільство мав би бути більш  ефективним, ніж вплив існуючих корпоративних утворень.

Тепер розглянемо утворення, що відділилося від материнської організації  і стало самостійною структурою вищого рівня складності – проаналізуємо природу та будову  керівного ядра, з якого за певних умов може утворитися олігархічний клан  (рис. 6).

Рис. 6.

Цілком очевидно, що це мала ( у соціологічному розумінні) група, яка складається з 4-12 людей. Також  зрозуміло, що вони періодично збираються та вирішують витання по реалізації власних інтересів. У верхній частині рис. 6 представлено графік, побудований у тих же координатах, що й графік на рис. 1 з тією відмінністю, що у даному випадку розглядаються учасники найвищого ієрархічного  рівня. Оскільки вони збираються разом для прийняття спільних рішень у складі малої групи, то розподіл всіх означених характеристик у їхньому колі носить суттєво інший характер – їх величини лише незначно відрізняються. Тобто кожен з учасників володіє приблизно однаковим обсягом  інформації, має приблизно  рівні владні повноваження та вплив на прийняття рішень у керівному ядрі, достатньо вмотивований, щоб виконувати рівноцінну з іншими  умовну роботу для задоволення своїх власних інтересів.

Це означає, що будь-яка мала група, володіючи аналогічною інформацією, може генерувати рішення, що не поступатимуться за інтелектуальним рівнем рішенням, які приймає керівне ядро чи олігархічний клан. Вона відрізнятиметься від керівного ядра чи олігархічного клану лише спроможністю контролювати значні фінансові, матеріальні та людські ресурси та зумовленим ними доступом до джерел об’єктивної інформації.

Очевидно, що перенісши особливості розподілу означених характеристик у керівному ядрі на всю організацію, яка значно  перевищує по чисельності малу групу, ми зможемо компенсувати відсутність матеріальних та фінансових ресурсів і ефективно відстоювати загальносуспільні інтереси перед корпоративними. На нижньому графіку рис. 6 зображено  розподіл характеристик такої організації, де  кожен учасник має один рівнозначний владний голос, володіє однаковим зі всіма обсягом інформації через доступ до спільного сайту, має приблизно однакову мотивацію, є достатньо активним та виконує певний, обумовлений статутом, обсяг  умовної роботи, задовольняючи  власні інтереси у частині, яка відповідає інтересам загальносуспільним.

Тепер торкнуся питання, яке я анонсував перед лекцією – про перемогу на минулих президентських виборах квазімережевої структури  над квазіієрарічною. Очевидно, що Партія регіонів є квазімережевою структурою, у яку входять учасники, кожен з яких очолює одну або кілька власних структур різної будови та функціонального призначення. Зрозуміло також, що рішення у ПР приймається відносним консенсусом її учасників, жоден з яких не має вирішального та достатнього авторитетного глосу щоб продавити власне рішення, яке кардинально суперечило б інтересам інших учасників квазімережі. В свою чергу БЮТ є квазіієрархічною структурою, керівне ядро якої також складається з учасників, що є чільниками власних структур. Проте у цій групі є яскраво виражений лідер, авторитет якої безумовний і яка може приймати рішення на власний розсуд навіть всупереч інтересам інших учасників.  Тому цілком очевидно, що учасники квазімережі в цілому будуть більш зацікавленими у перемозі свого представника на президентських виборах, оскільки після перемоги   їх можливості  задоволення власних владних і матеріальних інтересів будуть більш значними, ніж в учасників квазіієрархії у випадку приходу до влади їх чільниці. Очевидно, що саме з цієї причини вони прикладали більше зусиль  для перемоги, і хоча ймовірність її у великій мірі  визначали інші, не менш важливі фактори, проте перемога квазімережі над квазіієрархією є повністю прогнозована  і символічна.

Повернемося до нашої теми  і розглянемо ще одну важливу властивість, пов’язану з ефективністю суспільних структур. Мова йде про розподіл умовної роботи, яку виконує суспільна структура (рис. 7).

Рис. 7.

Очевидно, що в існуючих політичних партіях та громадських організаціях 90-95% від всієї умовної роботи виконує актив – керівне ядро, чисельність якого складає 5-10% від особового складу організації. Очевидно, що саме це є фактором, який обмежує потенціал ієрархічних структур та приводить до концентрації влади у вузькому колі лідерів – адже вони не просто так виконують роботу за весь склад організації. Вони роблять це за право розпоряджатися делегованими їм владними повноваженнями, які зазвичай  з часом  конвертуються у конкретні матеріальні та фінансові ресурси.

Тому очевидно, що ідеальною організацією буде та, яка зможе відносно  рівномірно розподілити умовну роботу структури поміж усіма учасниками, встановивши певний мінімум, який зобов’язаний виконати кожен. Очевидно, що такий рівномірний розподіл, а також механізми, які унеможливлюють використання ресурсів структури для задоволення приватних інтересів лідерів, зумовлять виконання учасниками організації надлишкової роботи, яка в сумі буде значно перевищувати умовну роботу, що спроможні виконати ієрархічні структури. Простіше кажучи, вже сам факт відсутності можливостей у лідерів скористатися з енергії та вкладених зусиль рядовим партійцем з великою ймовірністю приведе до збільшення його вкладу у загальну справу.

Отже, викладений аналіз приводить до висновку, що ідеальним організаційним рішенням поставленої на початку задачі буде горизонтальна суспільна структура, між елементами якої встановлено множинні комунікативні зв’язки. Ця ідея не нова і у той чи інший спосіб була багато разів висловлена протягом  історії людства, наприклад у поглядах анархістів чи у феномені „Соборного інтелекту”, потребу формувати який обґрунтовує російська „Концепция общественной безопасности” (КОБ). Можна також  згадати Аристотеля з його ідеями політії, як найвищої форми демократії і Юргена Хабермаса, який писав про мережеві засади побудови суспільства та комунікацію, як головний елемент формування поглядів і волі. Проте історія не зберегла відомості про приклади успішного і довготривалого існування таких структур, бо далі  теорій, дискусій та невдалих спроб справа не зайшла. Причиною цього, на мій погляд, є: 1) відсутність придатної до практичної реалізації концепції будови структур без керівного ядра; 2) незацікавленість „сильних світу цього” у появі таких структур; 3) агресія, як спосіб згуртування учасників; 4) стале відтворення ієрархічної будови організацій, в діяльності яких реалізується  тисячолітній сценарій чвар, міжусобиць та внутрішньої боротьби за владу з метою отримання можливості використання  ресурсу структури для задоволення приватних інтересів; 5) низька організаційна культура у суспільстві.

Отже, ми підійшли до вирішення більш конкретної та практичної задачі по проектуванню мережевих неієрархічних суспільних структур без керівного ядра, які стабільно, протягом тривалого часу, утримували б свій курс на досягнення поставлених у програмних засадах цілей та були б життєздатними у агресивному зовнішньому середовищі, де провідну роль грають корпоративні утворення різної природи з практично необмеженими ресурсами.

На рис.8 зображено фрагмент принципової схеми такої структури, а саме концепції формування комунікативних зв’язків  її елементів у функціональних вузлах – малих первинних групах.

Рис. 8.

Тобто мова  йде  не просто про структури з множинними комунікативними зв’язками між їх елементами, а чітко обумовлюється упорядкованість цих зв’язків певними правилами та алгоритмами. Забігаючи наперед, скажу, що мова йде про здатність таких організацій динамічно переструктуруватися  у відповідності до задач, які вирішує структура у кожний  момент часу адекватно  до викликів зовнішнього середовища. Як видно зі схеми, кожний елемент пропонованої структури взаємодіє з іншими елементами як мінімум у трьох комунікативних вузлах – первинних малих групах, у складі  яких людина може найбільш ефективно працювати. Кожна з цих груп має власне функціональне призначення: групи поділяються на профільні, які розглядають питання певного напрямку (економічного, юридичного, історичного і т.п., перехресні, у яких зібрані фахівці з різних напрямків, і виконавчі, що призначені для реалізації загальноструктурних рішень. Крім того, виконавчі групи можуть мати змішану будову, а також бути тимчасовими, утворюватися циклічно чи залишатися постійно діючими. Таке упорядкування взаємодії учасників структури дає можливість подолати між групову конкуренцію та боротьбу за найбільший вплив у структурі, що неминуче б виникла, якщо б учасники були поділені на групи механічно. Крім того, участь кожного учасника  одночасно у трьох первинних групах нівелює груповий тиск кожної з них, який чиниться на нього, що особливо важливо за наявності в групі яскраво вираженого психологічного чи авторитетного лідера.

Хочу додати, що в основу пропонованого проекту закладено концепцію „Я-партія”, яка повністю відповідає найсучаснішій військовій концепції „Я-армія”, що передбачає участь у військових операціях невеликих підрозділів, оснащених високотехнологічними засобами спостереження, комунікації  і ураження. При цьому вони автономно самоуправляються у відповідності до загальної стратегічної мети військової акції.

На рис. 9 зображено схему будови пропонованої мереженої структури.

Рис. 9.

На відміну від існуючих партій і громадських організацій, її первинною базовою  ланкою є самокеровані профільні робочі групи або команди різного функціонального призначення, що складаються з 5-9 (до 12) учасників та працюють за методом проектів, адаптованим до застосування в таких структурах.

Самокерованість групи полягає у  відсутності  формального лідера і досягається  спеціальним навчанням та тренінгами  учасників групи з метою освоєння навиків командної роботи. Всі рішення члени груп приймають консенсусом, керуючись  їх відповідністю до  цілей та програмних засад структури. Розподіл груп за профілями здійснюється відповідно до цілей організації, які мають бути формалізовані і чітко виписані.

Для забезпечення життєдіяльності структури  утворюється організаційний відділ, що виконує задачі ведення обліку членів структури та координації підрозділів структури ( підрозділу підтримки сайту, бухгалтерії, і т.п.).  Одночасно створюється відділ стабілізації структури, до якого входять фахівці з психології та соціології, тренери та інші спеціалісти для навчання учасників структури командній роботі. Наявний також інститут експертів, якими стають найкомпетентніші учасниками відповідних профільних груп і у обов’язки яких входить консультування груп інших профілів.

Спробуємо абстрагуватися і розглянути алгоритм роботи (рис. 10) профільної чи перехресної групи пропонованої мережі як первинної ланки, що певним чином приймає, розпізнає, аналізує, структурує інформацію з зовнішнього середовища, визначає управляючі впливи відповідно до програмних засад і цілей структури і, як буде показано далі, частково здійснює практичну їх реалізацію, а також контроль за реакцією зовнішнього середовища на вплив.

Рис.10.

Отже, здійснюючи постійний моніторинг інформації, що надходить з зовнішнього середовища (а це – відрита інформація про діяльність владних структур, приватно отримана інформація    від функціонерів різних органів влади, а також ідеї, отримані від інших  учасників мережі і т.п.) група на своїх засіданнях певним чином структурує її потік в результаті фахового аналізу та обговорення. Результат діяльності первинних груп має дві складові: структурована інформація з зовнішнього середовища у вигляді аналітичних звітів і прес-релізів ( з подальшим розміщенням на інформаційних ресурсах) та безпосередньо проекти рішень,  які включають необхідні управляючі впливи на зовнішнє середовище відповідно до виявлених викликів. У випадку консенсусу в середині групи щодо вироблених проектів рішень, останні потрапляють на загальноструктурне обговорення та голосування за певними правилами та алгоритмами. Не вдаючись в технічні деталі, зауважу, що цілком очевидною є необхідність прийняття таких рішень кваліфікованою більшістю, що зменшить ризики розпаду мережі. Також хочу зазначити, що на загальноструктурне обговорення та голосування  виносяться лише  питання чи рішення, які попередньо опрацьовані первинними групами і супроводжуються відповідним обгрунтуванням.

Для пояснення принципів обробки пропонованою  мережевою структурою зовнішніх інформаційних потоків, скористаємося методикою, яку запропонував російський науковець, автор ідеї нейросоцу   І. Бощенко. Він представив  компетентність людини графічно, як функцію від переліку  професій (верхній графік рис. 11).

Рис. 11.

Тобто кожен з нас, як правило, найбільш компетентний у діапазоні знань своєї базової освіти, а також має високий рівень компетентності у деяких інших професіях, що були освоєні з різних причин  протягом життя.  Наприклад, найбільший пік кваліфікації інженера механіка лежить в діапазоні технічних професій, проте, одночасно, він може бути гарним рибалкою, хорошим  шахістом та відмінним водієм. Для подальшого аналізу  спростимо цю функціональну залежність та представимо її у координатах „компетентність – кругозір”, залишивши єдиний пік в області базової освіти (нижній графік рис. 11). Адже очевидно, що вісь переліку професій по своїй суті містить весь можливий інформаційний спектр, генерований суспільством, який, очевидно, і є тим зовнішнім інформаційним потоком, що повсякчас  пронизує суспільство і кожного з нас зокрема через ЗМІ, різного роду друковані видання та безпосередньо через процес особистого спілкування.

На верхньому  графіку рис. 12 зображено інтегральну компетентність профільної групи, яка є результуючою особистих компетентностей кожного з п’яти  ( у даному випадку) її учасників. Вона розташована у вузькому  діапазоні даного профілю на осі кругозору, або, іншими словами, профільна група працює в режимі  вузькополосного інформаційного фільтру, який пропускає та опрацьовує відповідний  діапазон зовнішнього інформаційного  потоку.

Рис. 12.

Причому очевидно, що  рівень інтегральної компетентності (і, відповідно, чутливості)  групи є високим по всій ширині діапазону профілю. Тобто можна стверджувати, що в  процесі роботи такої групи формується її спільна когнітивна модель  з високою інтегральною  компетентністю по всій ширині діапазону профілю, а кожний член профільної групи стає  носієм цієї інтегральної компетентності і, відповідно,  групової когнітивної моделі.

Оскільки в мережевій структурі така група далеко не одна, то весь потік інформації з зовнішнього середовища сортується ними у діапазонах власних профілів, аналізується та вже    опрацьованим – у   вигляді логічних інформаційних модулів, попадає на сайт – спільне інформаційне середовище, що забезпечує можливість  ознайомитися з ними  кожному учаснику мережі.

Тобто профільні групи мережі здійснюють  структурування, упорядкування, розподіл та аналітичну обробку зовнішніх інформаційних потоків в діапазонах своїх профілів з метою пошуку методології  і шляхів управляючого впливу на зовнішнє середовище, а також його ініціювання в межах відповідних профілів.

Як було зазначено в одній з попередніх публікацій, мережева структура працюватиме  в режимі взаємовкладених сценаріїв, тобто паралельно з участю у профільних групах, кожен з учасників мережі буде учасником  інших, зокрема, перехресних груп, які включають фахівців різних профілів. На нижньому графіку рис.12 зображено функціональні залежності максимальної та мінімальної інтегральних компетентностей типової перехресної групи від широти  кругозору.

Як видно з графіку, при розгляді питань, що не обговорювалися до того в профільних групах, інтегральна компетентність перехресної групи буде мати мінімальне значення, проте воно буде значно вищим за величину компетентності  будь-якого окремого члена мережі.

Проте, у випадку розгляду питань, що попередньо обговорювалися в профільних групах, інтегральна компетентність перехресної групи може досягти свого максимуму, що відповідає верхній червоній лінії на нижньому графіку рис.12.

І хоча її реальне  значення менше від пікового значення компетентності будь-якого члена мережі та лежить у площині між означеними лініями максимуму та мінімуму, проте, цілком очевидно, що величина інтегральної компетентності перехресної робочої групи  стабільно висока по ширині всього кругозору.

Опрацьовані таким чином інформаційні потоки у вигляді цілісних логічних інформаційних модулів в свою чергу також потраплятимуть на сайт структури і будуть доступні для ознайомлення кожному  члену мережі. Без сумніву, що вироблені мережевою структурою нові смисли, нові ідеї, нові змісти, нові альтернативи, нові інноваційні пропозиції потраплятимуть в зовнішнє середовище, притягуючи своєю новизною мас-медіа, а також всіх, хто мислить категоріями загальносуспільних інтересів.  Все це дасть змогу мережевим організаціям здійснювати безструктурне управління зовнішнім середовищем у міру своєї здатності набувати рис та якостей референтних груп.

Отже,  перехресні  групи мережі здійснюють  аналіз  зовнішніх та структурованих внутрішніх інформаційних потоків з метою вироблення методології, стратегії і тактики здійснення  управляючих (головним чином – інформаційних) впливів на зовнішнє середовище, а також їх ініціювання по всьому спектру діяльності структури.

Очевидно, що все вище описане буде справедливим і для оберненого випадку – коли спершу питання розглянуть перехресні групи, а потім воно потрапить на розгляд до груп профільних, кожен з учасників яких буде носієм об’єднаної когнітивної моделі перехресної групи з даного питання і, відповідно, носієм її інтегральної компетентності.

Коли згадати, що для свого аналізу ми взяли спрощений графік компетентності людини, то врахування всіх піків компетентності за  початковим графіком   І. Бощенка  переконливо свідчитиме про суттєво вищу реальну ефективність процесу опрацювання зовнішніх інформаційних потоків мережевими структурами пропонованого типу на практиці.

Тому можна стверджувати, що при організації таким чином роботи мережевої структури виникає свого роду мультиплікатор інтелекту, що, безперечно, з часом приведе до утворення стійкого „Колективного інтелекту” на базі об’єднаної когнітивної моделі організації, рівень якого буде значно вищим від рівня інтелекту будь-якого окремого члена мережі. Можливо це частково пояснює природу синергетичного ефекту, який  виникає при груповій роботі та дозволяє отримувати колективні  рішення більш вищого якісного рівня від рівня рішень окремої особистості.

Цілком очевидно, що механізм мультиплікатора інтелекту спричинятиме появу мотивації у членів структури до самоосвіти  та сприятиме їх творчій самореалізації. Ця мотивація буде значно посилена тим фактором, що групи структури працюватимуть за відомим і перевіреним в освіті та бізнесі методом проектів, який слід адаптувати до роботи в суспільних структурах та який забезпечить максимально рівномірний розподіл загального об’єму  необхідної для виконання умовної роботи серед усіх членів мережі.

На рис. 13. зображена схема взаємодії пропонованої мережевої структури з зовнішнім середовищем.

Рис. 13.

Сама організація зображена в розгорнутому стані, проте слід розуміти, що її переструктуризація відбувається динамічно у відповідності до алгоритмів і правил  внутрішньої життєдіяльності та адекватно до викликів зовнішнього середовища. При роботі у складі профільних груп, структура пропускає зовнішній потік інформації через вузькополосні профільні фільтри, структурує її та генерує управляючі впливи в межах свого профілю. Працюючи у складі перехресних груп, структура пропускає зовнішні та внутрішні  інформаційні потоки через широкополосні  фільтри з метою вироблення стратегії і тактики та генерування управляючих впливів на загальноструктурному рівні.

Зрозуміло, що у випадку багаточисельної структури, вся інформація публікується  та зберігається на сайті. Зі схеми видно, що структура самоуправляється, ставлячи перед собою практичні  задачі у випадку  необхідності реальних дій на фізичному плані у складі виконавчих груп, структурованих у виконавчу ієрархію. Проте цілком очевидно, що основним результатом діяльності мережевої організації пропонованого типу  є здійснення інформаційних управляючих впливів на зовнішнє середовище з метою безструктурного управління процесами, що проходять у ньому для відстоювання та реалізації загальносуспільних інтересів, які викладено у програмних засадах  структури у вигляді списку цілей і шляхів їх реалізації.

Коротко поясню, що розумію під безструктурним управлінням. Восени 2009 року в Україні шляхом інформаційних маніпуляції в мас-медіа була організована паніка, викликана поширенням вірусу свинячого грипу. Очевидно, що метою паніки були інформаційні маніпуляції суспільною думкою під час передвиборчої кампанії. Малося на меті довести електорат до фрустрації через переляк для подальшого цільового інформаційного впливу на користь певних кандидатів у президенти. Тобто, отримавши певним чином скомпільовану  інформацію по телебаченню, чи не все українське  суспільство певним чином  змінило свою поведінку, а саме – люди бігали по аптеках, купували та одягали маски. Статистично обумовлена зміна поведінки членів соціуму внаслідок інформаційного впливу на них і є результатом  безструктурного управління ними цільовою інформацією, а саме – логічними інформаційними модулями. Проте більшість користувачів Інтернету та частини інших мас-медіа в Україні на певному етапі розгортання паніки ознайомилися з рекомендаціями доктора Комаровського і, відповідно, змінили поведінку. Тобто логічний інформаційний модуль від доктора Комаровського, вкинутий у суспільний інформаційний простір з допомогою незалежних ЗМІ в Інтернеті, самостійно розгорнувся, поширився і спричинив відповідну зміну поведінки тих, хто з ним ознайомився – вони припинили панікувати та зняли пов’язки у відкритих приміщеннях внаслідок розуміння їх неефективності. Тобто одна людина, якісно сформувавши цілісний логічний інформаційний модуль, вплинула на поведінку суспільства на рівні, що співвідносний рівню широкомасштабних впливів, які були спрямовані на нагнітання паніки.

Продовжимо розглядати принципи роботи пропонованої мереженої структури. Очевидно, що чи не найважливішою задачею проектування є утримання структурою заданого напрямку руху на протязі тривалого часу свого існування та здатність коригувати за певними відкритими правилами список початкових цілей у відповідності до змін у зовнішньому середовищі.

Корегування цілей може здійснюватися, наприклад, у відповідності до методологій, що викладені у літературі зі стратегічного менеджменту для бізнесових структур або до методологій військового стратегування, наприклад „Петлі Бойда”, яка покладена в основу розробки частини американських військових проектів.

Для утримання протягом тривалого часу  заданого напрямку руху, що включає  виконання виписаних у програмних засадах основних цілей,   шляхів їх реалізації та збереження протягом життєдіяльності певних основних характеристик ( наприклад чесності у внутрішніх взаємостосунках, відкритості, дієвості і т.п.) в роботу структури закладено механізми, що забезпечують надійні зворотні зв’язки (рис. 14).

Рис. 14.

Для цього в алгоритм роботи  вводиться механізм періодичного оцінювання діяльності структури кожним з учасників, а саме оцінювання реалізації кожної цілі з їх списку, що викладений  у програмних засадах, шляхів їх реалізації та основних характеристик, що мають бути притаманні структурі протягом всього часу її існування.

Відповідно до цього механізму кожен учасник періодично, наприклад, щомісяця, оцінює діяльність структури у відповідності до певної шкали за чітко визначеними критеріями оцінювання. Після статистичної обробки результатів з використанням заходів  забезпечення їх автентичності, вони у вигляді графіків з’являються  на сайті, причому кожна ціль, шлях реалізації та характеристика мають власне графічне відображення. Одна з перехресних груп, в ідеалі – ідеологічна група, яка виробляла установчі програмні засади, аналізує та інтерпретує отримані результати оцінювання і пропонує  організаційні заходи, що спрямовані на покращання роботи на ділянках з низькими оцінками. В ідеалі, поряд з внутрішнім, мав би бути реалізований зовнішній зворотній зв’язок – таке ж оцінюванні мали б проводити відомі та авторитетні у суспільстві, на погляд учасників структури, громадські діячі.

На рис. 15 представлено механізм формування рейтингового списку кандидатів у виборні органи влади різних рівнів  від всієї  структури.

Рис. 15.

Кандидатом може стати будь-який  учасник після його висунення будь-якою з груп, у роботі яких він приймає участь з паралельним наданням йому певної кількості часток владних повноважень іншими учасниками, або внаслідок само висунення з збереженням  за собою своїх часток владних повноважень у рейтинговому списку.  Далі, за певними правилами, будь-який учасник організації передає кандидатам свої частки владних повноважень, причому  загальна кількість цих часток у кожного є фіксованою, як і  мінімальна  кількість часток, які кожен учасник зобов’язаний делегувати кандидатам на  кожному з владних рівнів.

Сумування власних та отриманих від інших учасників владних часток формує рейтингову їх суму, причому у будь-який момент часу кожен, хто надав свої владні частки тому чи іншому кандидату може забрати їх назад або додати ще частину з кількості, яка у нього залишилася. Тобто  такий механізм у повній мірі реалізує принципи динамічної демократії, при якому рейтинг кожного кандидата або вже делегованого у владу учасника визначається он лайн в залежності від результатів його діяльності. При падінні рейтингу до встановленої нижньої межі, учасник позбавляється права бути кандидатом, чи зобов’язується відмовитися від виборної посади у владному органі. Аналогічний порядок діє щодо відповідальних виконавців чи керівників виконавчих груп організації, про яких буде згадано нижче.

Зрозуміло, що запропонований спосіб рейтингування не забезпечить стовідсоткового складення повноважень тими представниками організації у владних органах, рейтинг яких опустився нижче встановленої межі.  Проте, можна бути певним, що ситуація значно поліпшиться у порівнянні з сьогоднішнім станом справ, коли депутати різних рівнів забувають про програмні засади власних партійних структур на другий день після обрання. Адже попрацювавши  тривалий час у групах до виборів та продовжуючи працювати в них  під час виконання своїх депутатських обов’язків, не так просто переступити морально-етичні бар’єри та перекреслити всі зв’язки, що сформувалися за час спільної роботи. Тому, кожен з депутатів, хто перестав спрямовувати свої зусилля на реалізацію програмних засад організації, по крайній мірі буде виключений з неї, внаслідок чого похитнеться його авторитет, а сама структура уникне політичної відповідальності за подальші дії відступника. Тобто запропонований механізм включає психологічні чинники, що у певній мірі змушуватимуть делегованих у владу представників діяти згідно  програмних засад організації.

На рис. 16 представлено один з варіантів вхідного фільтру – правил прийому нових членів організації.

Рис. 16.

Така система  фхідного фільтру подана тут як один з можливих варіантів. На мій погляд, найкращим варіантом прийому нових членів мала б бути майже повна відсутність вхідного фільтру з одночасним встановленням надійних механізмів виключення зі структури учасників, діяльність яких виходить за рамки програмних засад та спрямована на досягнення цілей, що відмінні від цілей організації.

Хочу додати, що в суспільстві лише приблизно 12% людей мислять категоріями загальносуспільних інтересів, а менше 1% здатні безоплатно щось робити на практиці для їх реалізації. Пропонована структура  призначена в першу чергу для організації діяльності саме таких людей з метою поєднання їх зусиль, що спрямовані на реалізацію загальносуспільних інтересів. Бо на сьогодні у них нема жодної альтернативи – зібравшись разом, вони вибудовують чергову ієрархію з неминучим сценарієм її подальшого розвитку, який викладено на початку мого виступу.

На основі попередніх викладок розроблено   універсальний алгоритм самоорганізації громадян для вирішення спільних проблем, який можна застосовувати у роботі будь-якої існуючої партії чи громадської організації без суттєвих початкових змін у будові, заклавши його в основу роботи існуючого керівного ядра з подальшим запланованим поступовим розширенням останнього  до меж всієї організації. Маю надію, що  прийде час, коли така самоорганізація відбуватиметься спонтанно, будь-яка хаотична група людей зможе миттєво і природно, мов у танку,  структуруватися  у такий спосіб, гнучко реагуючи на зовнішні виклики.

Спробую викласти згаданий  алгоритм, використавши спрощений приклад, коли задач, які слід спільно вирішити –  5, а кількість учасників групи  – 25. Зрозуміло, що  вказані значення можуть суттєво змінюватися, проте прийом  нових учасників чи відхід їх частини до певної мінімальної кількості  ніяк не  впливатиме  на  злагодженість та синхронізацію спільних дій  та на формування, як у народному танку, цілісного образу структури.

На рис. 17 зображено схему розподілу учасників за профільними, перехресними та виконавчими групами.

Рис. 17.

Оптимальна кількість учасників груп складає  5 – 9 осіб. Коли вона сягає 10-ти, учасники, по аналогії з клітиною живого організму, розділяються на дві окремі групи, які у повній мірі є носіями материнської організаційної культури. Цей механізм лежить в основі розширення організації за рахунок включення нових членів. Зі схеми також видно, що кожен з учасників не пересікається з іншим більше ніж в одній спільній групі.

Пропонований алгоритм у вигляді схеми представлений на рис.18.

Рис. 18.

1. У відповідності до 5-ти  задач, які слід вирішити,  всі учасники  розбиваються на п’ять  профільних груп за критерієм відповідності їх базової освіти до напрямку кожної з задач. Групи збираються  окремо і працюють певний  час над задачами, застосовуючи мозковий штурм чи інші методики щоб   виробити   набір попередніх альтернативних рішень, які записують у порядку ступеня їх прийнятності та ефективності.

Результат роботи профільної групи: список з кількох альтернативних рішень задачі з коротким викладом їх переваг та недоліків.

2. Учасники  розбиваються на перехресні групи, у кожну з яких входить по одному учаснику попередньо створених  профільних груп. На своїх засіданнях вони  заслуховують доповіді  про результати обговорення способів вирішення задач  у профільних групах та виробляють  свої рекомендації, зауваження та генерують власні ідеї  щодо вирішення  кожної з них.

Результат роботи перехресної групи: список зауважень та аналіз пропонованих профільними групами альтернативних рішень задач та, у випадку наявності, список  власних альтернатив.

3. Далі   учасники  знову  збираються у складі профільних груп, підсумовуючи рекомендації, які отримали їх члени під час роботи у перехресних групах. На основі  сукупної інформації визначається оптимальне рішення задачі, а також  встановлюються необхідні  для цього управляючі впливи (інформаційні чи фізичні) на зовнішнє середовище.

Результат повторної роботи профільної групи: формулювання оптимального рішення задачі з визначенням необхідних управляючих впливів на зовнішнє середовище та відповідальних виконавців реалізації кожного з них.

За потреби п.2 та п.3 можна повторити.

4. Наступний етап – пленарне засідання структури  з метою прийняття представлених профільними групами рішень усіх задач шляхом особистого голосування  кожного з учасників.

Результат роботи пленарного засідання: список прийнятих рішень та,  у випадку потреби, рекомендації щодо подальшої роботи над задачами, вироблені рішення яких були відхилені.

5. Виконання прийнятих рішень.

5.1. Учасники структуруються у профільні групи, для  розробки плану заходів по здійсненню інформаційного впливу на зовнішнє середовище і / або готують інформаційні блоки (статті, проекти законів, і т.п.) для його здійснення.

5.2. Учасники  розбиваються на 5 виконавчих груп, кожна з яких у разі потреби може бути проектною групою  для довготривалої діяльності у певному напрямку, якщо цього вимагає рішення поставленої задачі. Ці групи можуть  вирішувати також  одноразові  задачі  і задачі  циклічного характеру, якщо існує така потреба.

5.3.  Учасники структуруються в ієрархічну організацію з виконавчих груп, які виробляють  тактику практичного втілення тих  напрацьованих рішень, які потребують реалізації на фізичному плані та/або забезпечують технічну підтримку рішенням, що передбачають інформаційні управляючі впливи на зовнішнє середовище. У групах обираються (або призначаються одночасно з прийняттям рішення на пленарному засіданні) виконавчі  керівники, які утворюють керуючу групу по виконанню загальноприйнятих рішень. При потребі ця група обирає відповідальних керівників для реалізації кожного конкретного рішення та розробляє чіткий план їх втілення. Після цього рішення реалізуються на практиці.

6. Учасники у складі профільних груп відслідковують  реакцію зовнішнього середовища на управляючі впливи зі сторони організації в межах свого профілю, аналізують її та  на основі цього  корегують параметри здійснюваних управляючих впливів.

7. Учасники структуруються у перехресні групи, які прогнозують можливі реакції зовнішнього середовища на здійснюваний сукупний управляючий вплив, виробляють стратегію поведінки для кожного з можливих сценаріїв,  корегують початкові умови   та формулюють нові задачі, що з’являються у  динаміці суспільних процесів.

Очевидно, що основною метою реалізації представленого універсального алгоритму  самоорганізаційної діяльності громадян в суспільних структурах є ефективне продукування ними логічних інформаційних модулів (публікацій, прес-релізів, аналітичних звітів, проектів законів і т.п.) та оновлення упорядкованих комплексів таких модулів (ідеології, національної та цивілізаційної ідей) для безструктурного управління соціумом з метою реалізації загальносуспільних інтересів, а також  виявлення і нейтралізація деструктивних інформаційно-мережевих впливів, які здійснюють існуючі учасники різних рівнів глобальної політичної гри для перенаправлення суспільної енергії на досягнення  своїх власних  цілей.

Сказане вище випливає з представленої на рис.19 об’єднаної світоглядної моделі формування потоку подій, яка покликана дати відповідь на ряд наступних запитань:

– Чому все є так як є?

– Чому все стається як стається?

– Які причинно – наслідкові зв’язки існують між  подіями на фізичному плані та нашими думками, переконаннями та  уявленнями?

– Як ефективно впливати на перебіг подій та яку частку складає наша степінь свободи такого впливу  у  контексті Божого Замислу?

Рис. 19.

Дана схема представляє мої власні  відповіді на поставлені питання. Вони сформувалися внаслідок спроби  синтезу   інформації, отриманої після, безперечно,  доволі поверхневого ознайомлення з кількома існуючими  методологіями  – релігійною, науковою (загальносинергетичне бачення динаміки нелінійних систем у викладі Л. Бевзенко, яке адаптоване до вивчення соціальних систем), езотеричною ( на основі „Трансерфінгу реальності”  Вадима Зеланда)  та методологією російської „Концепции общественной безопасности” (КОБ). Сам синтез проводився у контексті відомої притчі про те, що Істина знаходиться на вершині гори, на яку  можна підійматися безліччю стежок по всіх її схилах, часом діаметрально протилежних, внаслідок чого втрачається сенс дискусії про ту, єдину з них, яка найбільш вірна.

Зрозуміло, що все викладене можна розглядати лише як спрощену схематичну модель, як короткий популярний та дуже суб’єктивний  варіант викладу сукупності складних концепцій, заглиблення у кожну з яких потребує часу і зусиль, що порівняльні   з тривалістю та зусиллями цілого людського життям. Зазначу також, що у процесі синтезу я  дозволив собі деякі спрощення та відхилення від базового  змісту  взятих за основу використаних методологій щоб залишити виклад у рамках формату  популярного нарису.

Для кращого розуміння для чого це все, трансформуємо означені вище запитання у єдине, найголовніше для нас сьогодні,   наступним чином:

Як, живучи у  бідній, керованій ззовні,  пронизаній наскрізь корупцією і тотальною недовірою країні, перетворити  її  у багату, розвинуту, могутню і  процвітаючу державу, де  живуть щасливі,  здорові, заможні  та самодостатні  громадяни?

Інакше  кажучи, як переміститися з точки А свого розташування на фізичному плані  у точку В  (рис.19), в якій  все суспільство в цілому  та кожен громадянин  зокрема набули  б таких  бажаних позитивних рис?

Докладний виклад цього матеріалу виходить за рамки  мого виступу сьогодні, тому всіх, хто зацікавиться цією темою, запрошую ознайомитися з викладеною в Інтернеті моєю публікацією „Як з точки A потрапити у точку B?  або Об’єднана світоглядна модель формування потоку подій”

Подам лише висновок. Для перетворення  України у багату, розвинуту, могутню і  процвітаючу державу, де  живуть щасливі,  здорові, заможні  та самодостатні  громадяни слід сформувати відповідний  образ у просторі варіантів у вигляді національної та цивілізаційної ідеї–Мрії на мові міфу, та впровадити його у існуючу соціокультурну матрицю (габітус) для генерування соціумом Наміру її втілення, у якому  б поєдналися бажання його  колективного свідомого і безсвідомого. При цьому слід   забезпечити сталу концентрацію уваги соціуму  на втіленні  сформованого образу в життя протягом тривалого часу, виявляючи та нейтралізуючи спроби існуючих організаційних суб’єктів зовнішнього середовища перенаправити увагу  на інші цілі.

Advertisements

Листопад 23, 2010 - Posted by | Динамічні мережі

1 коментар »

  1. […] країни. Більш того, Асоціація мала діяти за принципом динамічної мережі без керівного ядра. Дана концепція, описана Тарасом Плахтієм, мені дуже […]

    Сповіщення від Про Асоціацію ІГС «Діалог з владою» » Андрей БОГДАНОВИЧ | Липень 14, 2012 | Відповіcти


Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s