Тарас Плахтій

Динамічні мережі. Теорія та технологія.

Аналіз зовнішнього і внутрішнього середовищ для українського суспільства

Постановка задачі

Для реалізації позитивних змін в українському суспільстві у складі якісно-нової суспільно-політичної організації (далі – Організації) у відповідності до стандартної методики стратегічного управління необхідно здійснити ряд послідовних кроків: здійснити  аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища, провести SWOT – аналіз,  вибрати стратегії реалізації необхідних змін,  здійснити постановку цілей та виробити стратегічний, тактичний та оперативний плани діяльності.

У  термінах теорії управління  зміна української соціальної системи означає здійснення управління нею. Тобто об’єктом управління виступає українська соціальна система –  суспільство і держава, а сама Організація, як невід’ємна її складова частина, одночасно  виступає суб’єктом управління, що має намір змінити даний об’єкт, і відповідно, себе самого у згідно власних уявлень про його і свій бажаний майбутній стан.

Суб’єкт  управління – це особа або організована група людей, що усвідомила себе як цілісність і може діяти в раціональній площині – розрізняти свої власні інтереси та їх розбіжності з інтересами інших суб’єктів, ставити перед собою цілі, розробляти довгострокові стратегії і тактику їх досягнення, виробляти, приймати та системно виконувати рішення з метою реалізації власних інтересів.

Таким чином, для успішної реалізації програмних положень Організації на першому кроці циклу стратегічного управління необхідно провести аналіз зовнішнього і внутрішнього середовищ та сформувати їх комплексну модель, яка стане основою для вироблення стратегій діяльності по втіленню цілей Організації. Іншими словами, слід  проаналізувати, які ще зовнішні і внутрішні суб’єкти управління існують і вже управляють українською соціальною системою, які з них  будуть чинити опір, а які – сприятимуть  намаганням нового суб’єкта управління змінити її згідно власного бачення.

У системному підході вважається, що для здійснення впливу на об’єкти і суб’єкти зовнішнього середовища, слід  розуміти, чому вони діють саме так, а не інакше.  Розуміння відрізняється від інформації та знання. Інформація дає відповідь на питання «ЩО?», знання – на питання «ЯК?», а розуміння – на питання «ЧОМУ?»

Структура зовнішнього і внутрішнього середовищ

Величезна кількість зовнішніх та внутрішніх суб’єктів практично унеможливлює аналіз їх впливу на українське суспільство без адекватних пыдходыв до їх класифікації та систематизації. Тобто всі суб’єкти цих  середовищ утворюють складні системи, елементи яких взаємозв’язані між собою множинними зв’язками різної природи. Можна вважати, що зовнішнє середовище в цілому – людство, також являє собою складну  глобальну систему, елементами якої є соціальні системи нижчого рівня – союзи держав та держави. Ці елементи, в свою чергу, складаються з підсистем – організаційних суб’єктів та об’єктів.

Перелік суб’єктів зовнішнього і внутрішнього середовищ дає відповідь на питання «ЩО?» , тобто що впливає на українське суспільство?

Відповідь на питання  «ЯК?» на основі відповідного обсягу знань  –  «Як побудовані  зовнішнє і внутрішнє середовища?» має багато варіантів, кожен з яких являє собою відповідну когнітивну (ментальну) їх модель.  Міра відповідності когнітивної  моделі, якою користується суб’єкт управління,  до реальності визначає ефективність того суб’єкта і його конкурентоздатність  та, відповідно, здатність виживати та реалізовувати власні інтереси  у зовнішньому середовищі.

Отже, зовнішнє і внутрішнє середовища складаються з множини взаємовкладених формальних і неформальних організаційних суб’єктів управління, кожен з яких займає відповідний рівень у їх ієрархії, таким чином, що ступінь свободи у прийнятті рішень кожного з суб’єктів нижчих рівнів обмежуються стратегією суб’єкта вищого рівня управління.  На формальну структуру взаємовкладених  суб’єктів  як зовнішнього так і внутрішнього середовищ накладається неформальна структура особистісних взаємозв’язків, яка «прошиває»  її,   забезпечуючи цілісність шляхом  динамічного самовідтворення мережі горизонтальних потоків інформації, що сприяє виробленню та узгодженню  спільних цілей взаємовкладеними суб’єктами усіх рівнів управлінської ієрархії.

Так зовнішнє середовище представлене глобальними та регіональними центрами впливу, кожен з яких складається з сукупності взаємовкладених суб’єктів управління нижчих рівнів – органів влади, транснаціональних  та фінансових корпорацій, таємних організацій, спецслужб, військових структур, центрів генерування ідей, науково-освітніх організацій, релігійних організацій,  центрів  масової культури, кримінальних угруповань. Множинні перехресні взаємозв’язки між однотипними  суб’єктами управління різних глобальних центрів  обумовлюють їх взаємовплив та сприяють стабільності всієї глобальної системи.

Внутрішнє середовище представлене наступними суб’єктами управління:  олігархічними кланами на верхньому та олігархічними угрупуваннями на нижчих рівнях суспільної ієрархії, органами влади, політичними партіями, фінансовими та бізнесовими організаціями, силовими структурами та спецслужбами, науково-освітнім комплексом, моральними авторитетами, генераторами ідей, організаціями малого і середнього бізнесу, організаціями громадянського суспільства, родинами, організованою злочинністю та криміналітетом. Множинні перехресні взаємозв’язки між суб’єктами управління різного типу обумовлюють  їх взаємовплив та стабільність цілої соціальної системи.

Суб’єкти управління зовнішнього і внутрішнього середовищ на різних рівнях поєднані множиною  взаємозв’язків, через які здійснюється зовнішній управляючий вплив на українське суспільство та його взаємовкладені суб’єкти управління. Потенційно ці зв’язки можуть стати каналами для реалізації впливу українських суб’єктів управління на відповідні об’єкти зовнішнього середовища.

Кожному з рівнів управління – від місцевого чиновника до суб’єкта геополітичного рівня – відповідає свій набір мотивацій та інтересів, причому їх набір у суб’єкта управління нижчого рівня завжди форматується мотиваціями та інтересами суб’єкта вищого рівня.

Також, з кожним наступним рівнем, збільшуються часові параметри стратегування та інтелектуальний рівень вироблених рішень.

Отже, можна вважати, що суб’єкти зовнішнього середовища – гравці глобального рівня – держави та їх суспільства являють собою складні мультирозумні системи соціальної моделі,  в яких виражено домінують окремі внутрішні суб’єкти – організації з одним розумом, що збудовані  на основі біологічної моделі (відповідні визначення див. нижче).

Інформаційні інструменти управління

Наступним питанням «ЯК?», відповідь на яке залежить від наявного обсягу знань, є питання «Як соціальні суб’єкти здійснюють управління об’єктами зовнішнього і внутрішнього середовища, одним з яких є українське суспільство?».

Для цього вони використовують набір інформаційних інструментів, які застосовують одночасно і комплексно.

Інформаційні інструменти  управління за складністю поділяють на три рівні:

–          Інструменти структурного управління:  директиви – прямі вказівки, команди, накази в рамках формальних структур – органів влади, організацій всіх типів, тощо. Механізм дії: управляючий суб’єкт  безпосередньо управляє об’єктом директивами – прямими вказівками, командами, тощо. Застосовується при встановленні прямого підпорядкування в рамках формальних структур на законодавчому рівні.

–          Інструменти безструктурного (рефлексивного) управління:  цілісні логічно-інформаційні блоки – короткі друковані тексти, історії, розповіді, притчі, казки, звукові та  візуальні образи – пісні, вірші, фото, малюнки, демотиватори, відео кліпи, фільми, розважальні  програми, тощо. Механізм  дії: управляючий суб’єкт вкидає в інформаційний простір вироблений ним логічно-інформаційний блок, який після взаємодії зі структурами психіки об’єкта управління приводить до зміни його поведінки. Застосовується для досягнення статистично визначеної керованості об’єктів управління протягом короткого часу в умовах відсутності їх прямого підпорядкування, а також як генератор складових частин для формування концепцій – інструментів  вищих рівнів управління. Можна сказати, що на відміну від структурного,  безструктурне управління передбачає не безпосереднє керування, а здійснення впливу  на об’єкт управління. Основний напрямок застосування – інформаційні війни.

–          Інструменти концептуального управління: логічно впорядковані цілісні складні конструкції з множини логічно-інформаційних блоків – світоглядні концепції, ідеології,  релігії, наукові теорії, в тому числі й історичні.  Механізм дії: управляючий суб’єкт протягом тривалого часу наповнює інформаційний простір відповідними логічно-інформаційними блоками, які, після потрапляння у психіку об’єктів управління, взаємодіють з її структурами та самоскладаються  у цілісні конструкції – концепції, що надалі визначають поведінку об’єктів управління. Застосовуються для управління елементами та складовими соціальних систем протягом тривалого часу в умовах відсутності їх прямого підпорядкування. Як і безструктурне, концептуальне управління передбачає статистично визначений вплив на об’єкт управління, а не безпосереднє керування ним. Основний напрямок застосування – освіта.

 

Рівні управління

Ще одним питанням «ЯК?», відповідь на яке залежить від наявного обсягу знань,  є питання «Як розподілений вплив суб’єкта управління на об’єкт – соціальну систему?»

Управління соціальною системою, в тому числі –  українською,  зовнішні і внутрішні суб’єкти здійснюють комплексно  – з застосуванням  всіх перелічених інструментів на наступних рівнях:

–          Світоглядному, через запровадження певного світобачення, базових засад мислення та способів опрацювання інформації із зовнішнього середовища;

–          Організаційному, через запровадження заданих організаційних структур та, відповідно, будови більшості суспільних організацій, яка обумовлює їх зовнішні властивості, та, в першу чергу, інноваційну спроможність:

–          Хронологічному, через поширення і підтримку відповідних трактування історії соціальної системи, які дають змогу впливати на формування цілей та стратегій її підрозділів і, в першу чергу, національних еліт;

–          Ідеологічному, через запровадження ідеологій, релігій, вірувань, міфології, наукових теорій з метою координації діяльності та поведінки великих мас людей;

–          Економічному , через пряме або опосередковане управління економікою, її структурою, фінансовими та матеріальними потоками, якістю відтворення людських ресурсів, а також регулювання попиту через маніпулятивний психогенний вплив на формування потреб, бажань і намірів людей;

–          Генному, через вплив на здоров’я, життєздатність та здатність до самовідтворення населення шляхом впровадження відповідних звичок, способу життя, культури харчування та відпочинку;

–          Силовому, через пряме застосування насилля чи його реальну або віртуальну загрозу.

Перелічені рівні управління упорядковані  за  ступенем впливу протягом відрізків часу – вплив на світоглядному рівні дає найбільш стійкий і довготривалий результат у стратегічній перспективі, а вплив на силовому рівні дає негайний результат протягом короткого відрізку часу.

В основі запропонованих підходів до визначення рівнів управління та інструментів впливу на соціальні системи лежать  модифіковані положення ДОТУ.

 

Мета і типи сукупного впливу

Розуміння мети і, відповідно, типів сукупного впливу, дає відповідь на питання «ЧОМУ?» –  «Чому суб’єкт управління здійснює вплив  на об’єкт – соціальну систему?».

Мета впливу визначається, в першу чергу, типом суб’єкта управляння, який в свою чергу, задається його організаційного структурою.

Більшість існуючих суб’єктів зовнішнього управління є системами з одним розумом, які описує біологічна модель, та нерозумними системами, які описує механістична модель.

Організація на основі механістичної моделі немає мети, вона є інструментом в руках господаря, який визначає її функції та використовує для отримання заданого результату, наприклад – максимального прибутку. Прикладом організації на основі механістичної моделі може служити будь-яка ієрархічно структурована організація, що не набула суб’єктності, тобто вище керівництво якої управляється або є складовою розумного суб’єкта, наприклад суб’єкта з одним розумом . Приклад – силова структура, керівники якої управляються або є членами олігархічного клану.

Організація на основі біологічної моделі  являє собою живу систему з єдиним розумом (в точності як людський організм), у якої є своя власна мета. Ця мета, беручи до уваги внутрішню уразливість і нестійку структуру відкритих систем, полягає у виживанні. Щоб вижити, біологічні істоти повинні рости, а для цього їм слід використовувати для своїх інтересів зовнішнє середовище, що дозволяє досягнути позитивного метаболізму. У перекладі на мову організації це означає наступне: мірою успіху є зростання, єдиний і найважливіший показник ефективності, а прибуток являє собою засіб для його досягнення. Таким чином, на відміну від механістичної моделі, для якої прибуток є самоціллю, в біологічній моделі це лише засіб для досягнення мети. Розумна система в цілому наділена можливістю вибору, але її частини цієї властивості позбавлені. Вони функціонують на основі принципів кібернетики, як гомеостатична (підтримуюча внутрішнє динамічна рівновага) система, що реагує на інформацію подібно терморегулятора.

Прикладом таких структур є олігархічні клани, корпорації, ієрархічно структуровані організації бізнесу, силові структури з відповідним ступенем свободи, тощо.

Таким чином, метою впливу організацій біологічної моделі  – соціальних систем з одним розумом на об’єкти навколишнього середовища є встановлення над ними контролю (зовнішнього управління) або  їх поглинання цілком чи частинами з метою власного росту. Для реалізації своєї мети організації з одним розумом у якості інструментів використовують  нерозумні організації, що збудовані на основі механістичної моделі.

Саму керівну олігархічну групу можна розглядати як окремий випадок мультирозумної організаційної системи на основі соціальної моделі. Окремим він є тому, що дана система є закритою і складається з малої у соціологічному розумінні групи людей. Така система розглядається як добровільне об’єднання цілеспрямованих членів, які самостійно визначають, до чого прагнути і яким засобам слід надати перевагу для досягнення мети. Поведінка системи, елементи якої здатні (правомочні) робити вибір, не піддається поясненню з точки зору механістичної чи біологічної моделей. Соціальна система – це щось інше, вона функціонує по своїх власних законах і осмислити її без врахування цієї особливості, неможливо. Така організація являється цілеспрямованою системою. В той же час, її власні члени – цілеспрямовані індивіди. Сумістити інтереси цілеспрямованих елементів одне з одним – ось головна задача системи. Коли елементи механістичних систем зв’язані енергетично, то соціокультурних – інформаційно. Для регулювання  мультирозумної системи суттєве значення отримує згода між ними та шляхи її досягнення, що в сукупності складають організаційну культуру. Якщо у тому чи іншому суспільстві відсутня культура узгодження інтересів членів такої системи, то вона швидко перероджується в систему біологічного типу – з одним розумом: у ній проявляються неформальні лідери, які з часом формалізують своє лідерське становище.

Проте слід розуміти, що в цілому сама олігархічна система є організацією з одним розумом на основі біологічної моделі, у якій розум (керівне ядро) для досягнення власних інтересів використовує нерозумні організації на основі механістичної моделі, керівники яких підпорядковані  цьому розуму або включені в склад його керівного ядра.

Відповідно, за наслідками впливи на соціальні системи умовно можна поділити на:

–          позитивні – ті, що сприяють багатосторонньому розвитку та процвітанню цілої соціальної системи чи окремих її підсистем;

–          несприятливі – ті, що пригнічують розвиток цілої соціальної системи або її підсистем та приводять  до їх деградації і розпаду.

За метою здійснення можна виділити:

–          впливи, що спрямовані на підпорядкування соціальної системи зовнішньому суб’єкта;

–          впливи, що спрямовані на поглинання соціальної системи зовнішнім суб’єктом;

–          впливи, що спрямовані на руйнування соціальної системи з метою розширення життєвого простору зовнішнього суб’єкта.

За часом дії впливи можна поділити на:

–          короткострокові, що спрямовані на зміну напрямку руху соціальної системи;

–          середньострокові, що спрямовані на часткову трансформацію соціальної системи;

–          довгострокові, що спрямовані на повну трансформацію соціальної системи.

 

Суспільно-політична організація  як суб’єкт управління

Суспільно-політична організація  як суб’єкт управління розглядається  на двох рівнях – як внутрішній суб’єкт управління, метою якого є зміна української соціальної системи у відповідності до її програмних документів, та як зовнішній суб’єкт управління, який взаємодіє з існуючими зовнішніми суб’єктами з метою захисту інтересів  українського суспільства.

Тому поряд зі змінами української соціальної системи, які визначені в програмних документах Організації, необхідно також визначити і зафіксувати місце і роль самої Організації у майбутньому стані української соціальної системи.

Очевидно, що ефективно протистояти домінуючим у сучасному світі організаціям біологічного типу з одним розумом може лише більш складна організація – ВІДКРИТА мультирозумна система на основі соціальної моделі. На відміну від  мультирозумного керівного ядра у складі малої групи домінуючих систем біологічного типу, колективний розум відкритої організації соціального  типу утворюють всі її члени у складі великої групи.

Така організація має  бути здатною:

–          розрізняти управляючі впливи на українську соціальну систему зі сторони існуючих внутрішніх і зовнішніх суб’єктів управління , що здійснюються різними інструментами на всіх рівнях управління;

–          нейтралізувати негативні та посилювати позитивні управляючі впливи зі сторони зовнішніх і внутрішніх суб’єктів управління;

–          виробляти та реалізувати власні управляючі впливи з метою втілення своїх  програмних документів;

–          координувати діяльність своїх членів з метою реалізації  вироблених рішень;

–          збільшувати свою чисельність у відповідності до розробленої стратегії без втрати своїх системних якостей;

–          забезпечувати співпрацю та кооперацію своїх членів та підрозділів, формувати теплі і дружні взаємостосунки між ними;

–          підтримувати ряд внутрішніх процесів життєдіяльності, включаючи процеси контролю, для  збереження цілісності Організації протягом тривалого часу без її переродження.

Висновки

Отже реальна влада в Україні розподілена між суб’єктами управління – організаційними системами з одним розумом на основі біологічної моделі, кожна з яких займає фіксований рівень у їх ієрархії, таким чином, що ступінь свободи у прийнятті рішень кожного з суб’єктів нижчих рівнів обмежуються стратегією суб’єкта вищого рівня управління.

Очевидно, що за таких умов у геополітичному розумінні Україна є об’єктом зовнішнього управління і практично неспроможна опиратися зовнішнім впливам у довгостроковій перспективі через те, що її еліти не розрізняють та нездатні критично аналізувати зовнішні стратегії, а також – тому, що у багатьох випадках вони є вписані в ці стратегії як виконавці. Окрім того, українські елітні групи не спроможні  виробляти і реалізовувати власні стратегії високого інтелектуального рівня внаслідок ієрархічної їх будови, яка обумовлює прийняття рішень  особисто лідером або вузьким керівним ядром.

Тому українське суспільство, немов пластична маса, піддається формотворчій волі конкуруючих глобальних гравців, які планомірно ліплять з нього бажану їм інертну сукупність атомізованих людей, що разом складають споживацьке зденаціоналізоване суспільство.

Внаслідок цього наша держава все частіше стає розмінною монетою в процесі балансування чужих геополітичних інтересів.

Ефективно нейтралізувати негативні та посилити позитивні зовнішні впливи зможе організація – мультирозумна система на основі соціальної моделі, яка здатна діяти на вищому інтелектуальному рівні в порівнянні з відповідним рівнем інтелектуальної діяльності  існуючих внутрішніх  та зовнішніх суб’єктів управління.

Практичне використання виробленої моделі зовнішнього і внутрішнього середовищ

Вироблена модель зовнішнього і внутрішнього середовищ дає змогу аналізувати як заданий зовнішній чи внутрішній суб’єкт управління, так і заданий управляючий вплив.

Якщо необхідно здійснити системний аналіз заданого суб’єкта управління, то послідовно визначають:

–          його організаційний тип, модель та рівень у ієрархії існуючих суб’єктів управління відповідного типу;

–          структуру його будови;

–          організаційно-структурні інструменти впливу;

–          мету і типи впливу;

–          рівні управління, на яких він здійснює управляючий вплив;

–          рівень інформаційних інструментів управління.

Якщо необхідно здійснити аналіз заданого інформаційного інструменту впливу, то системний аналіз починають з послідовного визначення позицій, починаючи  з кінця поданого вище списку.

Отримана в результаті системного аналізу інформація дозволяє запропонувати дієві заходи по нейтралізації деструктивних впливів на українське суспільство в залежності від умов поставленої задачі.

Advertisements

Листопад 24, 2012 - Posted by | Динамічні мережі

1 коментар »

  1. Блискучий аналіз.
    Якщо буде можливість – бажаю взяти участь у роботі групи, яка побудована за соціальною мультирозумна, та практичному втіленню запропонованої методики.

    Коментар від Олександр Орлов | Січень 21, 2013 | Відповіcти


Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: