Тарас Плахтій

Динамічні мережі. Теорія та технологія.

Побудова суспільно-політичних організацій зі змінною структурою – динамічною мережею + ВІДЕОПРЕЗЕНТАЦІЯ

Зміст: 1. Вступ.      2. Постановка задачі.      3. Змінна структура організації – динамічна мережа.   4. Концепція самоуправління та методологія діяльності організації.    5. Порядок розгортання організації.   6. Стратегія чисельного зростання організації

Відкрити і/або завантажити у форматі PDF

Відеопрезентація:

Якщо ви створили ідеологію, яка захоплює людей так, що вони готові покласти життя для втілення її змістів і смислів, якщо ви будуєте суспільно-політичну організацію в умовах форс-мажору, реальної або уявної загрози існуванню української державності та в оточенні реальних або уявних ворогів, якщо ви можете ефективно діяти лише в екстремальних умовах і конфлікт – ваша стихія – створюйте класичну ієрархічну партію лідерського типу, у якій все вирішує вождь. Коли ж внаслідок дії «залізного закону олігархізації» Міхельса і в результаті негативної селекції відбудеться моральна та інтелектуальна деградація партійної верхівки, коли лідери посилять нагнітання нетерпимості та візьмуться формувати «образ ворога» з метою примусу рядових членів до колективної діяльності – поверніться до вибору структури.

Якщо Замовники-бізнесмени або представники зовнішніх структур з метою досягнення своїх інтересів дали вам кошти на створення суспільно-політичної організації і їх потрібно ефективно освоїти – створіть організацію корпоративного типу, у якій виробляти і приймати рішення, а також контролювати хід їх виконання будуть учасники керівного ядра у складі малої групи. Коли ж члени вашої організації будуть активні лише за оплату, коли вони почнуть соромитися того, що змушені робити або замовники втратять інтерес до організації та припинять її фінансування – зробіть аналіз відповідності обраної Вами структури до сутності вашої організації.

Якщо у Вас нема ні ідеології, а ні зовнішнього фінансування, але ви все ж вирішили будувати суспільно-політичну організацію лідерського чи корпоративного типу або ж їх гібрид – складіть помісячний графік чисельного зростання членів організації та параметрів їх якості. Коли через рік-два ви побачите результат, перегляньте ваші уявлення про структуру.

Якщо ж у вас нема готових і однозначних відповідей на питання «Як вивести суспільство і країну зі стагнації?», якщо ви готові діяти в умовах вкрай низького рівня пасіонарності громадян та деградації суспільної моралі, якщо соціальної енергії ваших однодумців вистарчає лише на участь в установчому заході, якщо у середовищах національної еліти на всіх рівнях практично відсутнє поле довіри, а національний бізнес, за рідкими винятками, не вкладає грошей у розбудову демократичної держави і у всебічний розвиток власних громадян, якщо ви розумієте, що кривава революція або бездумний і нещадний бунт відкинуть країну на десятки років назад і приведуть до фізичного знищення найкращих активістів та прямої військової інтервенції іноземних «миротворців», якщо ви усвідомлюєте, що побудова суспільно-політичних організацій на замовлення розбестить і перетворить ваших однодумців у циніків та нігілістів – будуйте організацію зі змінною структурою.

У цій публікації представлено порядок розгортання суспільно-політичних організацій зі змінною структурою – динамічною мережею. Необхідні компоненти цього процесу та логіку їх взаємозв’язку ілюструє схема 1.

Ініціатори у складі малої групи формують Задум організації, який  включає, щонайменше, її Мету і Цінності. Коли Задум набуде цілісності, логічної завершеності та буде викладений у базовому документі – Заклику, Маніфесті, Декларації, тощо, Ініціатори мусять обрати структуру організації (принципами будови) та концепцією управління (самоуправління) і відповідну їй методологію діяльності.

Отже, необхідною умовою початку розгортання життєздатної організації є наявність:

–       малої групи Ініціаторів;

–       сформульованого ними Задуму;

–       обраної ними структури організації;

–       обраної ними концепції управління (самоуправління) та відповідної їй методології діяльності.

Далі послідовно здійснюються представлені у цій публікації кроки процесу розгортання суспільно-політичної організації зі змінною структурою – динамічною мережею в рамках обраної концепції самоуправління – стратегічного управління, що приведе до набуття нею суб’єктності.

Створений таким чином організаційний самоврядний Суб’єкт зі сформованим колективним інтелектом і розподіленою по структурі владою буде спроможний колективно – у складі всіх своїх членів здійснювати нормативне планування, що включає вибір засобів, завдань, цілей та ідеалів, а також діяти у відповідності до зробленого вибору для досягнення своєї Мети.

Схема 1

Схема 1.

Постановка задачі

В Україні існує потреба у створенні якісно-нової суспільно-політичної організації європейського типу з врахуванням особливостей української ментальності.

Визначимо основні якості, параметри та характеристики такої організації, що необхідні для забезпечення її спроможності ефективно втілювати власні програмні цілі в умовах становлення інформаційного суспільства в Україні.

Отже якісно нова суспільно-політична організація повинна:

  • генерувати рішення високого інтелектуального рівня щоб бути здатною вчасно давати відповіді на виклики, які виникають у зовнішньому і внутрішньому середовищах;
  • бути цілеспрямованою та дієздатною – ефективно виробляти, приймати та виконувати власні рішення по реалізації своїх програмних цілей, зберігати свої якості та основні характеристики при зменшенні чисельності учасників в критичних умовах;
  • пропонувати іншим організаціям українських елітних груп стратегії кооперації та повністю відмовитися від формування у своїх членів та в суспільстві «образу ворога» по відношенню до них;
  • формувати, тривало утримувати, відтворювати та поширювати в інших середовищах власну організаційну культуру, нарощувати в її рамках продуктивність, якість та ефективність групової роботи;
  • бути спроможною синхронно і ефективно працювати у складі великих груп людей, забезпечуючи без примусу активність 100% учасників та нівелювання явища “безбілетництва»;
  • бути спроможною корегувати програмні документи згідно статуту у відповідності до змін у зовнішньому і внутрішньому середовищах;
  • виявляти і залучати до організації нових активних та компетентних громадян і у такий спосіб чисельно зростати, зберігаючи і розвиваючи власну організаційну культуру та початкові Мету, Цінності, Місію та Цілі;
  • забезпечувати в організації позитивну селекцію – виявляти і піднімати на верх найактивніших, найкомпетентніших і найпорядніших членів;
  • динамічно нарощувати авторитет у суспільстві, бути прозорою до зовнішніх впливів – грошима, силою, шантажем;
  • формувати поле довіри між учасниками шляхом  встановлення великої множини позитивних горизонтальних внаслідок подолання особистісних та міжгрупових конфліктів на системному рівні;
  • виробляти в членів організації мотивації до колективної діяльності в її рамках шляхом створення умов для творчої самореалізації, в основі якої лежить потреба впливу на Реальність або, іншими словами, здійснення влади;
  • формувати теплі та дружні стосунки між членами організації в умовах співробітництва та кооперації, які утримуються алгоритмом колективної роботи протягом всього часу їх взаємодії;
  • забезпечувати зростання компетенції кожного учасника по всьому спектру питань, якими займається організація, стимулювати його до безперервної самоосвіти та духовного зростання в умовах взаємонавчання, співробітництва і взаємопідтримки під час колективної діяльності;
  • забезпечувати розвиток та зміцнення індивідуальності кожного учасника, а не «розчиняти» його у собі шляхом деструктивного психологічного впливу;
  • провадити діяльність великих груп своїх членів у раціональній площині на кожному етапі взаємодії, утримувати і концентрувати впродовж тривалого часу їх увагу на предметі діяльності організації та змістах і смислах програмних документів;
  • у процесі колективної діяльності виробляти, накопичувати і спрямовувати на досягнення програмних цілей необхідну для цього кількість соціальної енергії.

Перелічені характеристики приведені тут не декларативно – нижче будуть представлені інструменти та механізми, що дозволяють забезпечити наявність кожної з них в організаціях зі змінною структурою – динамічною мережею.

 

Змінна структура організації – динамічна мережа

Відомо, що емерджентні або надсистемні якості соціальних систем визначаються їх організаційною структурою. Тому з метою формування і утримання протягом всього часу діяльності перелічених вище якостей, параметрів та характеристик суспільно-політичних організацій, для їх побудови слід використовувати відповідні організаційні структури, однією з яких є динамічна мережа (схема 2).

Схема 2

Схема 2.

ДИНАМІЧНА МЕРЕЖА – це змінна структура суспільно-політичних організацій,  яка упорядковує та утримує у безконфліктному стані взаємодію усіх своїх членів шляхом їх циклічної реструктуризації у малі групи різного функціонального призначення за певним алгоритмом, що забезпечує вироблення, узгодження і прийняття колективних рішень учасниками у позиціях «рівний з рівним», а виконання – у множині тимчасових ієрархічних проектних, виконавчих та процесних груп з відповідальними виконавцями на чолі.

Виходячи з розуміння того, що рішення в суспільно-політичній організації  можуть виробляти і приймати лише ті, хто володіє всім обсягом необхідної інформації, участь у ній є трирівневою:

1-й рівень – члени організації, які систематично беруть участь у Зборах і виробляють, узгоджують, приймають та виконують усі рішення;

2-й рівень – кандидати у члени організації, які за бажанням можуть бути присутніми на Зборах з дорадчим голосом і брати участь у виконанні частини рішень;

3-й рівень – прихильники, які цікавляться діяльністю організації та, за бажанням, долучаються до заходів, що вона організовує в рамках своєї статутної діяльності.

Базовою ланкою або базовим вузлом суспільно-політичної організації зі змінною структурою – динамічною мережею є обласний осередок (схема 3). Це обумовлено тим, що, по-перше, лише на рівні області можна зібрати достатньо велику групу членів, яка в рамках своїх Зборів буде здатна до колективної інтелектуальної діяльності – вироблення, узгодження і прийняття рішень в по всіх напрямках програмних документів організації. По-друге, обласний рівень є оптимальним з точки зору забезпечення особистої участі у роботі Зборів своїх членів з районних центрів та інших невеликих населених пунктів  внаслідок географічної можливості їх прибуття в обласний центр. По-третє, обласний рівень може бути цілком самодостатнім у плані його самофінансування, самоврядування та підтримки усіх необхідних внутрішніх процесів організаційної життєдіяльності.

У центральному вузлі – Всеукраїнському координаційному центрі, відбувається узгодження позицій усіх обласних осередків зі всіх напрямків або профілів діяльності суспільно-політичної організації та здійснюються інші делеговані обласними осередками функції у відповідності до програмних документів. Кожний обласний осередок направляє до Всеукраїнського координаційного центру по одному представнику з кожного напрямку діяльності організації, які змінюються через певний час шляхом їх ротації. Будова та алгоритми діяльності Всеукраїнського координаційного центру відповідають будові і алгоритмам діяльності обласних осередків, про що докладно йтиметься далі. Тому будівництво суспільно-політичної організації зі змінною структурою – динамічною мережею можна розпочинати з будь-якого вузла – у випадку його успішної діяльності всі інші вузли вибудуються у відповідності до структури початкового «центру кристалізації».

Схема 3

Схема 3.

Мінімальна чисельність членів обласного осередку  суспільно-політичної організації зі змінною структурою не може бути меншою від 12 осіб, що обумовлено особливостями алгоритму роботи динамічної мережі. Максимальна чисельність членів обласного осередку в рамках представлених тут алгоритму може становити до 70 осіб.

При чисельності 12 осіб обласний осередок розпочинає свою діяльність у трьох напрямках, за кожним з яких закріплено по 4 члени. При збільшенні числа членів осередку кількість закріплених за напрямками діяльності членів може зростати до 10-14 осіб, а кількість самих напрямків – до 5-7.

Збільшення числа членів обласного осередку до кількох сотень або навіть тисяч осіб та їх колективна робота без втрат якості організації можлива лише після ускладнення алгоритму переструктурування динамічної мережі, про що йтиметься у наступних презентаціях.

Варто зазначити, що сьогодні реальна кількість членів обласних осередків існуючих українських політичних рухів чи партій, які справді беруть участь у процесах вироблення, прийняття та організації виконання рішень, складає від 1 до 15 осіб.

Розглянемо алгоритм діяльності обласного осередку суспільно-політичної організації зі змінною структурою – динамічною мережею. Періодичність проведення загальних Зборів – двічі на місяць. Двічі на рік відбуваються кількаденні загальні Збори з метою здійснення колективного стратегічного планування, а також коригування і узгодження програмних документів.

Як вже зазначалося вище, усі рішення в обласному осередку виробляються, узгоджуються та приймаються на загальних Зборах в динамічній мережі, яка упорядковує та утримує у безконфліктному стані взаємодію всіх членів шляхом їх циклічної реструктуризації у малі групи різного функціонального призначення за певним алгоритмом, що забезпечує вироблення і прийняття ними колективних рішень у позиціях «рівний з рівним».

Для цього учасники загальних Зборів обласного осередку структуруються в малі групи приблизно однакової чисельності у відповідності до їх компетентності за напрямками чи профілями діяльності або за іншими критеріями, що визначаються типом задач, які доведеться вирішувати.

Схема 4

Схема 4.

Перший крок роботи відбувається у формі пленарного засідання (схема 4), на якому відповідальні виконавці проектних, виконавчих та процесних груп доповідають про виконання попередніх рішень загальних Зборів обласного осередку. Тривалість першого кроку складає 10 – 30 хвилин і залежить від кількості доповідачів та обсягу їх доповідей.

Схема 5
Схема 5.

Другий крок роботи відбувається у складі профільних груп за методикою мозкового штурму (схема 5), коли учасники обговорюють задачі та генерують альтернативи чи складові рішень без їх критичного аналізу. Це дозволяє практично повністю уникнути конфліктів, що позитивно впливає на взаємостосунки між учасниками та сприяє творчій самореалізації кожного з них.

Схема 6

Схема 6.

Результатом роботи на другому кроці є список альтернатив або складових рішення, які виробила група. Тривалість другого кроку складає 20 – 30 хвилин і залежить від складності профільних питань.

Далі члени обласного осередку структуруються у перехресні групи (схема 6), кожен учасник яких представляє власну профільну групу. Тут вони по черзі доповідають про вироблені альтернативи чи складові рішень у профільних групах та в процесі обговорення отримують від колег зауваження, критику, поради, доповнення, нові альтернативи чи складові рішень.

Робота в перехресних групах відповідає другому етапу процедури мозкового штурму – обговорення вироблених альтернатив чи складових рішень у групах з іншим складом учасників. Особливістю цього кроку є незаангажована критика учасниками перехресної групи вироблених альтернатив чи складових рішень із знеособленого списку – адже вони не брали участі в їх виробленні і тому особисто не зацікавленні в просуванні однієї з них для закріплення свого рангу. У таких умовах доповідач має змогу оцінити ставлення колег до кожної з представлених ним альтернатив чи складових рішень безвідносно до їх авторства та отримати додаткову інформацію в процесі обговорення. Причому в перехресних групах кожен по черзі виступає в ролі доповідача від власної профільної групи та в ролі експерта, який, поряд з іншими експертами обговорює доповіді колег.

Оскільки кожен з доповідачів є носієм думки своєї профільної групи (у даному випадку – носієм набору вироблених альтернатив чи складових рішень), то жоден учасник перехресної групи не спроможний в ірраціональний спосіб – своєю харизмою, авторитетом чи психологічно-емоційним впливом змусити доповідача змінити її. Навіть колективна думка перехресної групи не зможе переважити думку профільної групи, оскільки остання складається з найбільш компетентних учасників цього профілю.

Описаний розподіл рольових позицій взаємодії учасників у перехресній групі та алгоритм їх чергування виключає виникнення конфліктів, які супроводжують процес рангування або, іншими словами, проявлення неформальних лідерів, стабілізує динаміку соціально-психологічних процесів у групі, надає кожному учаснику первинного осередку можливість раціонально вплинути на формування рішення на стадії обговорення альтернатив чи їх складових, а також дозволяє всім учасникам виробити власну позицію по кожній альтернативі чи складовій рішень на основі аналізу всієї доступної інформації, яка вільно циркулює по осередку, та на основі співставлення позицій як різних груп в цілому, так і позицій кожного з колег зокрема. Тривалість третього кроку складає 30 – 60 хвилин і залежить від кількості та складності профільних питань.

Схема 7

Схема 7.

Наступний крок відбувається у складі початкових профільних груп (схема 7), в яких учасники узагальнюють, обговорюють та узгоджують всю отриману в перехресних групах інформацію та, на її основі, виробляють проект кінцевого рішення.

Схема 8

Схема 8.

Особливістю роботи на цьому кроці є кардинальна зміна статусу учасників – тепер кожен з них є представником власної перехресної групи, що посилює його позицію та нівелює тиск як зі сторони потенційних неформальних лідерів, так і груповий тиск в цілому, позбавляючи необхідності проявляти конформну поведінку. Це дозволяє кожному учаснику активно опонувати навіть визнаним авторитетам, що було б неможливим у групі з класичною динамікою перебігу соціально-психологічних процесів. Тривалість четвертого кроку складає 20 – 40 хвилин і залежить від складності профільних питань.

Завершальний крок відбувається у режимі пленарного засідання (схема 8), де представники профільних груп оголошують узгоджені проекти рішень, які без обговорення ставляться на голосування і приймаються кваліфікованою більшістю у 2/3 чи 3/4 – в залежності від статутних вимог до того чи іншого типу рішень. Тривалість п’ятого кроку складає 20-40 хвилин та залежить від кількості та обсягу проектів рішень.

Кожен проект рішення та саме рішення повинні включати наступну інформацію:

1. Коротка назва рішення.

2. Зміст та обґрунтування рішення.

3. Терміни виконання.

4. Ресурси, що необхідні для виконання рішення.

5. Відповідальний виконавець та список проектної, виконавчої або процесної групи.

6. Оцінка відповідності рішення до програмних документів організації – Мети, Місії, Цінностей, Стратегій, Цілей і/або її Планів діяльності.

7. Критерії виконання.

8. Дата доповіді на загальних Зборах про хід або завершення виконання рішення.

Виконання прийнятих рішень відбувається у проміжках між загальними Зборами після переструктурування членів осередку в тимчасові ієрархічні проектні, виконавчі та процесні групи, діяльність яких відбувається на засадах сучасного проектного і процесного менеджменту.

Схема 9

Схема 9.

Проектні групи (схема 9) працюють над виробленням, аналізом та вдосконаленням  різноманітних документів, концепцій, законів, тощо за різними напрямками діяльності суспільно-політичної організації. До їх складу, зазвичай, входять компетентні у тому чи іншому напрямку діяльності організації її члени, а також необхідні фахівці зі суміжних напрямків діяльності.

 Схема 10

Схема 10.

Виконавчі групи (схема 10) виконують рішення, які охоплюють широкий спектр заходів в рамках оперативного, тактичного і стратегічного планів, спрямованих на поширення, пропаганду програмних документів суспільно-політичної організації та забезпечують реалізацію інших видів діяльності, що визначені у Статуті. Окрім географічних виконавчих груп в населених пунктах області, створюються й виконавчі групи змішаного складу у відповідності до специфіки прийнятих загальними Зборами рішень.

 Схема 11

Схема 11.

Процесні групи (схема 11) забезпечують перебіг:

  • Базових процесів внутрішньої реструктуризації та забезпечення їх циклічності;
  • Процесів роботи з кадровим складом: відбору і прийому нових членів, їх навчання, виключення порушників норм і правил організаційної культури;
  • Процесів прозорої циркуляції інформації всередині організації, а також між організацією і зовнішнім середовищем;
  • Процесів внутрішньої життєдіяльності: ресурсного забезпечення, організаційної та технологічної підтримки, методологічної підтримки;
  • Процесів КОНТРОЛЮ за:

–          виконанням рішень;

–          виконанням стратегічного, тактичного і оперативного Планів;

–          відповідністю діяльності цілої організації та її окремих підрозділів

–          до змістів і смислів програмних документів;

–          рівнем довіри в реальному часі до обраних та призначених на

–          відповідальні посади членів організації;

–          відповідністю перебігу внутрішніх процесів життєдіяльності

–          затвердженим у програмних документах положенням;

–          зовнішньою оцінкою організації в цілому, її програмних документів та діяльності обраними Суб’єктами зовнішнього оцінювання.

На відміну від тимчасових виконавчих та проектних груп, до роботи в яких можуть залучатися кандидати в члени організації та її прихильники протягом всього часу їх діяльності, процесні групи складаються виключно з членів організації, які змінюються після закінчення часу їх призначення у відповідності до Статуту шляхом ротації.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ. Захист учасників  динамічної мережі від ірраціонального, свідомого чи несвідомого маніпулятивного впливу зі сторони харизматичних її членів і, відповідно, від загрози встановлення зовнішнього управління, полягає в усвідомленій категоричній відмові від обговорення будь-яких питань та заслуховування будь-яких персональних виступів на пленарних засіданнях тих членів організації, які не є доповідачами результатів роботи профільних, проектних, виконавчих або процесних груп і їх виступ не передбачений алгоритмом роботи Зборів. Виступати перед великою групою на Зборах може лише модератор динамічної мережі, який не бере особистої участі в обговоренні змістовної частини питань порядку денного, а лише організовує та координує роботу учасників під час реструктуризації у профільні та перехресні групи.

Дата і місце проведення чергових загальних Зборів та їх модератор завжди призначаються попередніми Зборами окремим рішенням. Порядок денний чергових зборів визначають учасники профільних груп у відповідності до затверджених планів їх діяльності.

 

Концепція самоуправління та методологія діяльності організації

Ключовим параметром суспільно-політичних організацій зі змінною структурою – динамічною мережею, який визначає її основні якості та характеристики, є обрана ініціаторами концепція управління або, точніше, для даної структури – концепція самоуправління і відповідна їй методологія діяльності.

Концепція управління – це система ідей, принципів, уявлень, що зумовлюють мету функціонування організації, механізми взаємодії суб’єкта та об’єкта управління, характер взаємовідносин між окремими ланками внутрішньої структури, а також необхідний ступінь урахування впливу зовнішнього середовища на розвиток. (Тут і далі основні визначення елементів стратегічного управління сформульовано на базі визначень з книги: Мізюк Б. М. Основи стратегічного управління: Підручник. – Львів: Магнолія 2006, 2009. – 544 с.)

Концепцією управління найбільш ефективних організацій сучасності – корпорацій є стратегічне управління. Взявши за основу  його розуміння у бізнесі, можна сформулювати наступне визначення стратегічного управління для суспільно-політичних організацій:

Стратегічне управління – це вид управління суспільно-політичною організацією, який базується на людському потенціалі як основі організації, орієнтує її діяльність на визначення і реалізацію загальносуспільних інтересів, здійснює гнучке регулювання та своєчасні зміни в організації, що відповідають змінам навколишнього оточення і дозволяють отримати конкурентні переваги, що в сукупності забезпечує високу життєздатність організації та допомагає їй досягти своєї мети в довготерміновій перспективі.

Стратегічне управління включає послідовне визначення сукупності його елементів, якими є:

МЕТА – це ідеалізована картина майбутнього, до якого ми прагнемо, яка надає сенс нашому існуванню. Воно надихає нас на дії і спонукає змінити світ (організацію, громаду, місто, країну, Світ …). Деякі автори називають Мету візією чи баченням.

ЦІННОСТІ – це фундаментальні переконання та принципи, загальні для певної групи людей, які визначають її культурні моделі.

МІСІЯ пояснює суть служіння організації, ідею її існування. Місія не прив’язана до часу, вона існує поза часом, точно так само, як поза часом існує Бог. Кожна людина і кожна організація з’являється для того, щоб служити визначеної цільової аудиторії, задовольняючи її потреби в певних речах певним чином. З практичний точки зору для формулювання місії організації слід відповісти на три питання: кому ми служимо, які потреби задовольняємо, які технології і знання використовуємо.

СТРАТЕГІЯ організації – це комплекс принципів її діяльності і відносин із зовнішнім і внутрішнім середовищем, перспективних цілей і відповідних рішень по вибору інструментів досягнення цих цілей. Це одночасно перспектива розвитку і зразок, до якого прагне наблизитися організація, модель реакції на зміни зовнішнього середовища, в якому діє дана організація.

ЦІЛІ – це конкретизація Місії та Мети у формі, що робить можливою їх реалізацію через процес управління. Цілі визначають конкретні напрямки діяльності суспільно-політичної організації, що в сукупності сприяє здійсненню Місії та досягнення Мети організації в рамках встановлених Цінностей. Цілі бувають довгостроковими, середньостроковими та короткостроковими.

СТРАТЕГІЧНИЙ, ТАКТИЧНИЙ і ОПЕРАТИВНИЙ ПЛАНИ формуються на основі визначених довгострокових, середньострокових і короткострокових Цілей, в рамках вироблених Стратегій.

У випадку реалізації стратегічного управління суспільно-політичними організаціями необхідно визначати Мету, Місію і Стратегії як для Об’єкта управління – українського суспільства, так і для самої організації – його невід’ємної складової з врахуванням Мети і Місії всього людства.

Такий підхід обумовлений тим, що суспільно-політична організація є, з однієї сторони, невід’ємною складовою Об’єкта управління – соціальної системи, а з другої – для реалізації управління змушена вийти з цієї системи – набути Суб’єктність на більш високому рівні, стати повноцінним гравцем у надсистемі. У випадку, коли Об’єктом управління є українське суспільство, яке, в свою чергу, є складовою всього людства, організація має набути Суб’єктності на глобальному рівні і, відповідно, стати повноцінним глобальним гравцем. В ідеалі, у картинці майбутнього, сам Об’єкт управління – українське суспільство  має стати Суб’єктом глобального рівня, набувши цілісну Суб’єктність в результаті поєднання суб’єктностей множини суспільно-політичних організацій описаного типу. З іншої сторони, коли у картинці майбутнього буде відсутнє бачення самої організації, або її роль і місце будуть наперед не визначені, то відповідно, при настанні майбутнього, її там не виявиться, внаслідок чого вона не зможе до кінця реалізувати власну Місію.

Отже, методологією діяльності суспільно-політичної організації, яка застосовує стратегічне управління, являється багатократне повторення взаємовкладених циклів визначення, вдосконалення, узгодження та коригування послідовності його елементів – Мети, Цінностей, Місії, Стратегій, Цілей, Планів, практичних дій по їх реалізації та контролю реакції зовнішнього і внутрішнього середовища на такі дії.

Розглянемо це більш детально на схемі 12.

Схема 12

Схема 12.

Члени організації на загальних Зборах у складі впорядкованої самоврядної мережі, що утримує взаємодію учасників у позиціях рівний з рівним, ведуть спостереження за внутрішнім і зовнішнім середовищами та на основі результатів їх аналізу здійснюють стратегічне управління, а саме – визначають Мету своєї діяльності, власні Цінності, Місію, Стратегії та Цілі. На основі цього Збори виробляють, узгоджують і затверджують стратегічний, тактичний і оперативний Плани, у яких розподіляють весь обсяг необхідної для досягнення поставлених Цілей роботи поміж проектними, виконавчими та процесними групами. У проміжках між зборами члени організації реструктуруються у множину відповідних тимчасових ієрархічних груп та під керівництвом відповідальних виконавців виконують визначені Планами завдання. В той же час вони здійснюють спостереження за реакцією зовнішнього середовища і за змінами у внутрішньому середовищі та щоразу, після аналізу його результатів, під час роботи наступних Загальних зборів переглядають і, при потребі, коригують зміст елементів стратегічного управління. Безперервне повторення описаного циклу і являє собою методологію діяльності суспільно-політичних організацій зі змінною структурою – динамічною мережею.

Для підвищення ефективності і якості стратегічного планування доцільно в його рамках проводити колективне моделювання майбутнього (форсайт) за наступною методикою:

1. Визначення та оцінка впливу трендів у різних сферах життєдіяльності українського суспільства.

2. Вироблення множини концептів віддаленого майбутнього та визначення ймовірності їх настання в рамках заданих типів сценаріїв.

3. Створення і деталізація найбільш ймовірних моделей суспільства майбутнього у відповідності до заданих типів сценаріїв (Прорив, Еволюція, Інерція, Консервація, Ескалація).

4. Створення прямих сценаріїв переходу до деталізованих моделей майбутнього.

5. Стратегічне управління трендами в рамках заданих сценаріїв.

6. Визначення суб’єктів зовнішнього і внутрішнього середовищ, які протидіятимуть та сприятимуть управляючим впливам в рамках заданих сценаріїв.

7. Вироблення середньострокових і короткострокових  цілей суспільно-політичної організації, досягнення яких створить передумови утримання соціосистеми у висхідних трендах в умовах розгортання заданих типів сценаріїв.

Такий захід розраховано на 3-4 дні колективної роботи великої групи членів організації в динамічній мережі, протягом яких засвоюється і закріплюється нова організаційна культура та формується командний дух та поле довіри між учасниками.

Таким чином елементи стратегічного управління – Мета, Цінності, Місія, Стратегії, Цілі і Плани формуються, вдосконалюються і вивіряються протягом всього часу існування організації. Тобто, не слід намагатися  ідеально та всеохоплююче сформулювати ці елементи на момент її створення – безперервний процес їх вдосконалення, узгодження та вивірення практикою і являється методологією діяльності суспільно-політичної організації, кожний етап якої підносить її членів  на новий рівень усвідомлення та розуміння Реальності.

 

Порядок розгортання організації

Порядок розгортання суспільно-політичної організації зі змінною структурою – динамічною мережею, концепцією самоуправління якої обрано стратегічне управління з відповідною йому методологією діяльності, включає наступні кроки:

Крок 1. Ініціювання створення Організації.

Ініціатори організації у складі малої групи – до 9 осіб спільно формують Задум організації, обговорюють і виробляють початковий варіант формулювань її Мети, Цінностей та Місії, а також усвідомлено обирають структуру організації, концепцію її самоуправління і відповідну цій концепції методологію діяльності. Також, на першому кроці організатори виробляють проект назви організації.

Задум організації та її Мета, Цінності, Місія і Цілі, їх актуальність і затребуваність суспільством у даний історичний момент, привабливість та здатність захоплювати людей, у великій мірі визначають успіх майбутнього проекту суспільно-політичної організації. Разом з тим, основні якості, характеристики та параметри майбутньої організації, а отже – її здатність втілити Задум у життя, визначають обрані структура та концепція самоуправління.

При цьому слід розуміти, що коли вироблені ініціаторами визначення Мети, Цінностей, Місії, а пізніше – Стратегій і цілей запрошені пізніше учасники можуть поділяти в цілому з певними застереженнями і в подальшому ініціювати їх обговорення та корекцію, то обраний тип структури і концепції управління жорстко фіксується ініціаторами – ці питання не дискутуються і не обговорюються. В іншому випадку, внаслідок видозміни структури та концепції управління, організація, як цілісна одиниця, втратить задані ними її основні якості та характеристики і не зможе ефективно здійснювати свою Місію. Звісно, така фіксація здійснюється ініціаторами свідомо, на основі розуміння взаємообумовленості організаційної структури та надсистемних властивостей організації як цілісного соціального організму. За відсутності такого розуміння почне діяти «Залізний закон олігархізації» Міхельса і відбудеться швидка трансформація організації в корпорацію, а потім – у жорстку ієрархію з неминучою концентрацією влади і ресурсів у вузькому колі членів формального або неформального керівного ядра чи особисто у лідера.

Іншими словами, організація має бути самокерованою по цілях з одночасною жорсткою фіксацією обраної структури та концепції управління, що унеможливить загрозу зовнішнього або внутрішнього управління по структурі для зміни її надсистемних якостей.

Тривалість першого кроку – від кількох днів до кількох тижнів. Періодичність зборів ініціаторів – не рідше одного разу в тиждень. Результати кроку:

1. Обрана структура організації та концепція її самоуправління.

2. Вироблене учасниками ініціативної групи спільне розуміння Мети, Цінностей і Місії майбутньої суспільно-політичної організації та узгоджені їх текстові формулювання.

3. Робочий проект назви організації.

Крок 2. Розширення ініціативної групи та формування власної організаційної культури.

На цьому кроці відбувається поступове розширення ініціативної групи до 50 учасників, в тому числі й за рахунок представників регіонів, засвоєння ними алгоритмів діяльності в рамках відповідної до обраної структури та концепції управління організаційної культури, а також проведення моделювання майбутнього (форсайту) і уточнення, узгодження, вдосконалення та корегування Мети, Цінностей, Місії організації, вироблення Стратегії та Цілей її діяльності. Також, на цьому кроці, відбувається поділ Мети за сферами чи напрямками діяльності, розробляються стратегія зростання чисельності організації (принципи добору її учасників, вимоги до них, темпи зростання, оцінки рівнів замученості та активності, тощо).

Тривалість кроку – від одного тижня до кількох місяців. Періодичність зборів ініціативної групи – не рідше одного разу в тиждень. Результати кроку:

1. Теоретичне і практичне засвоєння учасниками розширеного складу ініціативної групи обраної організаційної культури.

2. Концепція і стратегія зростання чисельності організації та принципи добору нових учасників.

3. Колективне моделювання майбутнього (форсайт) і уточнення, узгодження, вдосконалення та коригування учасниками ініціативної групи визначень усіх елементів повного циклу стратегічного управління.

4. Декомпозиція Мети за сферами чи напрямками діяльності.

5. Підготовчі заходи до створення обласних осередків організації.

Крок 3. Підготовка та проведення установчих зборів, легалізація організації.

На цьому кроці, у відповідності до прийнятої стратегії зростання чисельності майбутньої Організації та принципів добору нових учасників, до участі в ній запрошуються громадські активісти, які поділяють вироблені ініціаторами визначення Мети, Цінностей, Місії, Стратегій, Цілей майбутньої організації та обрану ініціаторами організаційну структуру і концепцію управління.

Установчі збори проводяться за класичним сценарієм під керівництвом ініціаторів створення суспільно-політичної організації. Вони проголошують створення Організації з пропонованою ініціаторами робочою назвою на основі вироблених ними Мети, Цінностей, Місії, Стратегій, Цілей, обраної ними змінної організаційної структури – динамічної мережі, а також – обраної концепції управління – стратегічного управління.

Тривалість кроку – від кількох днів до кількох тижнів.

Періодичність зборів ініціативної групи – не рідше одного разу в тиждень для організації процесу підготовки установчих Зборів і один раз – в рамках установчих Зборів у складі всіх учасників. Результати кроку:

1. Проголошене загальними Зборами створення організації з робочою назвою, проект якої запропонували ініціатори.

2. Розширений склад учасників в рамках прийнятої ініціаторами стратегії зростання чисельності організації.

3. Установчі документи про легалізацію організації і/або її складових.

 

Крок 4. Розробка і прийняття програмних документів організації.

Цей крок відбувається впродовж низки зборів учасників створеної організації у динамічній мережі згідно прийнятої концепції управління шляхом послідовного визначення змісту складових елементів стратегічного управління.

Тривалість кроку – від одного до кількох тижнів. Періодичність загальних Зборів членів організації в динамічній мережі – від одного разу в  день до одного разу в тиждень. Результати кроку:

1. Вироблені Мета, Цінності, Місія, Стратегії, Цілі організації, її Плани, визначені способи забезпечення дії по виконанню Планів, концепція і технологія запуску та/або підтримки ПРОЦЕСІВ внутрішньої життєдіяльності організації включно з ПРОЦЕСАМИ КОНТРОЛЮ.

2. Список Суб’єктів зовнішнього оцінювання організації в цілому, її програмних документів і безпосередньої діяльності її підрозділів та обраних або призначених на відповідальні посади представників. Список показників зовнішнього оцінювання, його періодичність та порядок інформування учасників про результати.

3. Вироблена та затверджена концепція фінансування діяльності організації.

Крок 5. Перехід діяльності організації в робочий режим.

На цьому кроці члени організації за алгоритмом роботи динамічної мережі  здійснюють моніторинг та аналіз зовнішнього середовища, виробляють та виконують власні рішення у відповідності до затверджених перед тим Планів діяльності. Також відбувається Створення процесних груп, що закріплені за кожним із визначених внутрішніх Процесів життєдіяльності організації у відповідності до уявлень сучасного процесного менеджменту.

Тривалість кроку – від кількох тижнів до кількох місяців. Періодичність чергових загальних Зборів членів організації – оптимально – щомісяця, при потребі – частіше, але, загалом, не рідше одного разу за три місяці. Результат кроку:

1. Проведені загальні Збори в динамічній мережі, створення виконавчих та проектних груп і реалізація ними заходів та дій, що визначені затвердженими Планами.

2. Створення процесних груп та запуск і підтримка внутрішніх Процесів життєдіяльності, включно з процесами контролю (при необхідності).

3. Створення та налаштування роботи обласних осередків суспільно-політичної організації.

 

Крок 6. Початок і реалізація нового циклу стратегічного управління.

Цей крок починається за кілька місяців до завершення прийнятого оперативного плану послідовним рядом позачергових Зборів членів  організації, на яких уточнюються, доповнюються та коригуються складові елементи стратегічного управління з врахуванням змін у зовнішньому і внутрішньому середовищах, нових викликів, набутого досвіду, зміни чисельності складу, зростання компетентності учасників, тощо. На Зборах оприлюднюються звіти груп різного функціонального призначення, відбувається розформування виконавчих та проектних груп, що завершили виконання поставлених перед ними задач та планується створення нових груп такого ж типу для вирішення нових задач. У випадку збільшення напрямків діяльності організації можливе створення додаткових профільних груп або перепрофілювання вже існуючих.

Тривалість кроку – від кількох тижнів  до трьох місяців. Періодичність чергових загальних зборів членів організації  залишається при цьому незмінною – не рідше одного разу в три місяці. Результат кроку:

1. Оновлені програмні документи з формулюваннями складових елементів стратегічного управління.

2. Розформування виконавчих та проектних груп, що завершили свою діяльність, створення нових таких груп у відповідності до нових задач, що зафіксовані в програмних документах, та реалізація цими групами заходів та дій, які визначені оперативним Планом.

3. Підтримка процесними групами внутрішніх Процесів життєдіяльності, включаючи процеси контролю.

 

Крок 7. Підготовка до ускладнення правил, процедур та алгоритмів діяльності внаслідок чисельного зростання організації.

При досягненні чисельності членів обласних осередків чи Всеукраїнського координаційного центру суспільно-політичної організації понад 70 осіб створюється нова або посилюється існуюча методологічна процесна група, яка приводить алгоритми і методологію роботи організації та її підрозділів у відповідність до нових умов. Після їх узгодження та затвердження, ця група  організовує та проводить процес навчання усіх членів новим способам і технологіям діяльності.

Необхідною умовою ефективної діяльності сучасної суспільно-політичної організації є наявність її власного сайту – віртуального офісу, на якому б акумулювався весь обсяг виробленої інформації, фіксувалася б звітність, проводилося б персональне голосування членами та періодичне оцінювання ними  діяльності як цілої організації, так і її підрозділів, а також встановлювалися б рейтинги в реальному часі обраних або призначених на відповідальні посади її членів.

 

Стратегія чисельного зростання організації

Основною стратегією чисельного зростання суспільно-політичної організації зі змінною структурою – динамічною мережею є адсорбція найкращих активістів існуючих суспільно-політичних організацій внаслідок створення можливостей творчої самореалізації для кожного з них в умовах теплих, безконфліктних та дружніх взаємостосунків між усіма учасниками і підрозділами організації в цілому.

Запорукою чисельного зростання кількості членів організації зі змінною структурою – динамічною мережею є їх колективна робота під час загальних Зборів виключно у складі великої групи, що дозволяє залучаючи до її складу активних та компетентних активістів ззовні – потенційних нових членів організації. Зазначимо, що в рамках малої групи це неможливо реалізувати, оскільки проявлені у ній неформальні лідери ніколи не допустять її розширення за рахунок активних та компетентних активістів – адже останні потенційно становитимуть загрозу для їх особистих лідерських позицій та формальних і неформальних статусів.

Advertisements

Липень 5, 2013 - Posted by | Динамічні мережі

Коментарів ще немає.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: