Тарас Плахтій

Динамічні мережі. Теорія та технологія.

Методика групової роботи у двовимірній і тривимірній динамічних мережах

Методика групповой работы в двумерной и трехмерной динамических сетях – Скачать в формате PDF

The Procedure of Group Work in Two- and Three-Dimensional Dynamic Networks (May 30, 2014). Available at SSRN:http://ssrn.com/abstract=2544458

Завантажити “Методику…” у форматі PDF

Інструкція УЧАСНИКА двовимірної динамічної мережі” у форматі PDF

Інструкція МОДЕРАТОРА роботи профільної групи двовимірної динамічної мережі” у форматі PDF

Пропонована методика опублікована в журналі:

2014-10-28 002

У нашій публікації  «Управління груповою динамікою в первинних осередках суспільно-політичних організацій» було представлено описані інструменти для управління груповою динамікою в первинних осередках суспільно-політичних організацій шляхом запровадження запропонованих нами алгоритмів і правил взаємодії їх членів, які у сукупності представляють собою динамічну мережу. Динамічна мережа – це змінна структура суспільно-політичних організацій, яка упорядковує та утримує у безконфліктному стані взаємодію усіх своїх членів шляхом їх циклічної реструктуризації у малі групи різного функціонального призначення за певним алгоритмом, що забезпечує вироблення, узгодження і прийняття колективних рішень учасниками у позиціях «рівний з рівним», а виконання – у множині тимчасових ієрархічних проектних, виконавчих та процесних груп з відповідальними виконавцями на чолі.

Алгоритм вироблення, узгодження і прийняття колективних рішень розроблено шляхом поєднання в одне ціле двох складових:

1) методики класичного мозкового штурму, під час першої частини якого учасники висувають ідеї без критики, які обговорюють на другому етапі у групах з іншим складом;

2) методику перехресних груп, що використовується в педагогіці, яка включає засвоєння у початкових групах частин певного масиву інформації та взаємонавчання учасниками один одного цим частинам у перехресних групах.

Безконфліктна робота учасників забезпечується алгоритмічним відтворенням їх взаємодії не як окремих особистостей, а як представників розформованих перед тим функціональних груп – носіїв узгоджених групових рішень. Потенційні міжгрупові конфлікти долаються безперервною зміною складу перехресних груп, що сприяє формуванню поля довіри між усіма учасниками та унеможливлює закріплення внутрішніх групових рамок.

Виконання рішень відбувається у відповідності з положеннями сучасних проектного та процесного менеджментів.

Запропонований алгоритм вироблення, узгодження і прийняття колективних рішень в динамічній мережі можна використовувати для проведення семінарів, конференцій, з’їздів, форумів – тобто заходів, які проходять у формі зібрань великих груп людей.  В залежності від кількості учасників зібрань використовується алгоритм роботи двовимірної або тривимірної динамічної мережі. Вибір типу динамічної мережі здійснюється на основі розрахунку, який виходить з відомої тези про оптимальну чисельність учасників команди – малої групи у 7(+/-2) осіб. У соціальній психології найбільш ефективною вважається група чисельністю 5 осіб внаслідок того, що у такій групі не відбувається формування клік, а, отже, вона має низьку схильність до появи внутрігрупових конфліктів. Проте, як показує практика, група у складі 9 осіб є також цілком працездатною, а максимальна чисельність однієї робочої групи не повинна перевищувати 12 осіб. В той же час, максимальна кількість рівноцінних по обсягу обговорення питань, які можуть на протязі одного 2-3 годинного засідання всебічно обговорити збори та виробити по них конкретні рішення, не повинна перевищувати 5-ти. За більшої кількості питань, внаслідок природної втоми учасників, зменшується якість обговорення та, відповідно, якість вироблених рішень. Таким чином, максимальна чисельність групи, яка може працювати в двовимірній динамічній мережі над 5-ма питаннями складає  40-60 осіб. Як буде показано нижче, у тривимірній динамічній мережі, яка може  інтегрувати в себе до 12-ти двовимірних динамічних мереж, одночасно можуть працювати понад 700 учасників. У певних випадках, ускладнивши алгоритм та збільшивши час обговорення, кількість питань і чисельність робочих груп, а також збільшивши час обговорення, можна залучити до спільної роботи до двох тисяч учасників. Причому передбачається, що усі залучені учасники зможуть обговорити всі поставлені питання. У випадку, коли таке обмеження є не обов’язковим, кількість питань можна збільшувати до кількох десятків, а кількість учасників – від кількох сотень до кількох тисяч осіб.

Зазначимо, що для кожного окремого випадку колективної роботи у складі великої групи учасників вибирається тип мережі та проектується оптимальний алгоритм її роботи, визначається кількісний склад робочих груп та формуються персональні протоколи учасників.

Схема 1

Схема 1. Алгоритм роботи двовимірної динамічної мережі

Двовимірна динамічна мережа, яка представлена на схемі 1, включає наступні кроки роботи:

1. Пленарне засідання, на якому відбувається постановка задачі, виклад методики спільної роботи та здійснюється поділ учасників за профільними групами. Для цього учасники структуруються в малі групи приблизно однакової чисельності у відповідності до їх компетентності за напрямками чи профілями діяльності або за іншими критеріями, що визначаються типом задач, які доведеться вирішувати. Тривалість першого кроку складає 10 – 30 хвилин.

2. Робота  у профільних групах за методикою мозкового штурму, коли учасники обговорюють задачі та генерують альтернативи чи складові рішень без їх критичного аналізу. Це дозволяє практично повністю уникнути конфліктів, що позитивно впливає на взаємостосунки між учасниками та сприяє творчій самореалізації кожного з них. Результатом роботи на другому кроці є список альтернатив або складових рішення, які виробила група, у персональному протоколі кожного учасника. Тривалість другого кроку складає 20 – 40 хвилин і залежить від складності профільних питань.

3. Робота у перехресних групах, кожен учасник яких представляє власну профільну групу. Вони по черзі доповідають про вироблені альтернативи чи складові рішень у своїх профільних групах та в процесі обговорення отримують від колег зауваження, критику, поради, доповнення, нові альтернативи чи складові рішень, які вносять у персональний протокол.

Робота в перехресних групах відповідає другому етапу процедури мозкового штурму – обговорення вироблених альтернатив чи складових рішень у групах з іншим складом учасників. Особливістю цього кроку є незаангажована критика учасниками перехресної групи вироблених альтернатив чи складових рішень із знеособленого списку – адже вони не брали участі в їх виробленні і тому особисто не зацікавленні в просуванні однієї з них для закріплення свого рангу. У таких умовах доповідач має змогу оцінити ставлення колег до кожної з представлених ним альтернатив чи складових рішень безвідносно до їх авторства та отримати додаткову інформацію в процесі обговорення. Причому в перехресних групах кожен по черзі виступає в ролі доповідача від власної профільної групи та в ролі експерта, який, поряд з іншими експертами обговорює доповіді колег.

Оскільки кожен з доповідачів є носієм думки своєї профільної групи (у даному випадку – носієм набору вироблених альтернатив чи складових рішень), то жоден учасник перехресної групи не спроможний в ірраціональний спосіб – своєю харизмою, авторитетом чи психологічно-емоційним впливом змусити доповідача змінити її. Навіть колективна думка перехресної групи не зможе переважити думку профільної групи, оскільки остання складається з найбільш компетентних учасників цього профілю.

Описаний розподіл рольових позицій взаємодії учасників у перехресній групі та алгоритм їх чергування виключає виникнення конфліктів, які супроводжують процес рангування та обумовлюють проявлення неформальних лідерів, стабілізує динаміку соціально-психологічних процесів у групі, надає кожному учаснику первинного осередку можливість раціонально вплинути на формування рішення на стадії обговорення альтернатив чи їх складових, а також дозволяє всім учасникам виробити власну позицію по кожній альтернативі чи складовій рішень на основі аналізу всієї доступної інформації, яка вільно циркулює по осередку, та на основі співставлення позицій як різних груп в цілому, так і позицій кожного з колег зокрема. Тривалість третього кроку складає 30 – 60 хвилин і залежить від кількості та складності профільних питань.

4. Робота у складі початкових профільних груп, в яких учасники узагальнюють, обговорюють та узгоджують всю отриману в перехресних групах інформацію та, на її основі, виробляють проект (або альтернативні проекти) кінцевого рішення та обирають або призначають доповідача. Особливістю роботи на цьому кроці є кардинальна зміна статусу учасників – тепер кожен з них є представником власної перехресної групи, що посилює його позицію та нівелює тиск як зі сторони потенційних неформальних лідерів, так і груповий тиск в цілому, позбавляючи необхідності проявляти конформну поведінку. Це дозволяє кожному учаснику активно опонувати навіть визнаним авторитетам, що було б неможливим у групі з класичною динамікою перебігу соціально-психологічних процесів. Тривалість четвертого кроку складає 20 – 40 хвилин і залежить від складності профільних питань.

5. Пленарне засідання, під час якого представники профільних груп оголошують узгоджені проекти рішень, які приймаються консенсусом або, при потребі, ставляться на голосування без обговорення і приймаються кваліфікованою більшістю у 2/3 чи 3/4 – в залежності від вимог до прийняття того чи іншого типу рішень. Тривалість п’ятого кроку складає 20-40 хвилин та залежить від кількості та обсягу проектів рішень.

Оптимальна тривалість роботи двовимірної динамічної мережі складає 2 – 3 години і залежить від кількості учасників та кількості і обсягу винесених на обговорення питань.

Тривимірна динамічна мережа включає в себе перші чотири кроки роботи сукупності двовимірних динамічних мереж, що здійснюються одночасно, а також додаткові кроки для узгодження вироблених рішень.

Схема 2

Схема 2. Алгоритм роботи тривимірної динамічної мережі

Наприклад, на схемі 2 представлено алгоритм роботи тривимірної динамічної мережі для обговорення чотирьох профільних питань, яка сформована на основі трьох двовимірних динамічних мереж. Нижче представлено ще чотири додаткові кроки, що дозволяють учасникам такого зібрання обговорити всі поставлені питання та узгодити і прийняти по кожному з них спільне рішення (нумерація кроків продовжена після перших чотирьох кроків двовимірної динамічної мережі):

5. Робота в узгоджувальних групах, в яких кожен учасник однакових профільних груп різних двовимірних динамічних мереж представляє результати їх роботи у формі проекту (проектів) рішення. У процесі представлення інші учасники виявляють тотожності та розбіжності з власними проектами рішень та фіксують їх у персональних протоколах. Особистісні конфлікти під час роботи в узгоджувальних групах блокуються описаним вище механізмами для перехресних груп. Тривалість кроку складає 30 – 60 хвилин і залежить від кількості та складності профільних питань.

6. Робота у складі початкових профільних груп, в яких учасники узагальнюють і обговорюють всю отриману в узгоджувальних групах інформацію та, на її основі, виробляють свої пропозиції щодо проекту (або альтернативних проектів) кінцевого рішення та обирають або призначають члена редколегії – представника своєї профільної групи. Блокування конфліктів відбувається за механізмами, що були викладені для кроку 4 двовимірної динамічної мережі. Тривалість кроку складає 20 – 40 хвилин і залежить від складності профільних питань.

7. Робота редакційної колегії у складі груп, кількість яких відповідає кількості питань, винесених на обговорення. Учасники кожної з них представляють відповідні профільні групи паралельних двовимірних динамічних мереж. У процесі обговорення вони узгоджують спільний проект (проекти) кінцевого рішення, які далі розмножуються для усіх учасників. Особистісні конфлікти під час роботи редакційної колегії блокуються описаним вище механізмами для перехресних груп. За необхідності (наприклад для узгодження проектів рішень з різних профільних питань) та при наявності часу, робота редколегії може відбуватися за алгоритмом роботи двовимірної динамічної мережі. Тривалість роботи редколегії складає від 30 до 120 хвилин і залежить від кількості та складності винесених на обговорення профільних питань.

8. Пленарне засідання, під час якого представники профільних груп редколегії оголошують узгоджені проекти рішень, які приймаються консенсусом або, при потребі, ставляться на голосування без обговорення і приймаються кваліфікованою більшістю у 2/3 чи 3/4 – в залежності від вимог до прийняття того чи іншого типу рішень. Тривалість п’ятого кроку складає 30-60 хвилин та залежить від кількості та обсягу проектів рішень.

Оптимальна тривалість роботи тривимірної динамічної мережі складає 4 – 7 години і залежить від кількості двовимірних динамічних мереж, що лежать в її основі, та кількості і обсягу винесених на обговорення питань.

Зразок стандартного персонального протоколу роботи тривимірної динамічної мережі представлено на схемі 3.Для роботи у двовимірній динамічній мережі використовується аналогічний протокол, у якому відсутня третя колонка для узгодження проектів рішень.

Схема 3

Схема 3. Персональний протокол роботи учасника тривимірної динамічної мережі

Фото- та відео-звіти про роботу учасників різних заходів в двовимірній і тривимірній динамічних мережах можна переглянути на сайті громадської організації «Центр розвитку української культури та самоорганізації»

Advertisements

Травень 30, 2014 - Posted by | Динамічні мережі

Коментарів ще немає.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: